Мово моя, Українська, моя рідна мово, За, що ж тебе так не люблять? Чому гонять слово? Чужі слова б’ють у груди, як вистріл гармати, Чому ж тебе, рідна мово, виганяють з хати? Чи не тому, моя люба, моя рідна ненько, Що умієш розказати, як болить серденько. Що умієш розказати, та ще й заспівати, Як горнуться, воріженьки, до твоєї хати. Як горнуться невігласи, та й тихо воркують. Вони ж тебе, рідна мово, навмисне не чують. Бо не можуть зрозуміти, та ще й втолкувати, Що на мові, Українській, треба розмовляти. Бо вона для нас єдина, вона наша, рідна, Ні на які заграничні, вона не подібна. Вона плаче і співає, вона учить жити, Свою рідну, Україну, навіки любити.
Чому не прийдеться,п.Ірино, прийдеться, але вже в іншому супермаркеті, бо там теж не сплять. Суть не в тому, що людина придбала якийсь продукт по дешевшій ціні, і - це добре, а в тому, що взагалі придбала, завдяки цим технологіям, бо викладаючи дома із сумки покупку, людина сама собі іноді дивується навіщо вона купувала той чи інший товар, а повернути і написати зауваження у книгу скарг ніхто не наважується, бо сприймає як свою помилку, ніхто ж не заставляв... Гарна тема для обговорення.