Ретельно ми чуже вивчаєм слово,
Лиш безоглядно губимо свою
Чудову наших предків ніжну мову,
Як щебет птаства в тихому гаю.
Шануймо, українці, рідну мову,
Її ганьбити – непрощенний гріх...
Нехай вона нам сяє веселково
Над краєм нашим завжди і для всіх.
Вивчайте зарубіжні мови „модні”,
Але любіть, насамперед, свою:
У ній – весна і дзвони Великодні,
І пісня соловейка у гаю...
|