Людина - пан, Як має лан і техніку чи коні, Стоячих на припоні. Як чує силу у руці І грошики у гаманці. Як добру душу має І всім допомагає... Якщо із того щось не так, То ви, пан-отче мій - жебрак, Що плодиться вже нині По неньці - Україні.
Дякую на доброму слові! Ця спека мене заточила в чотирьох стінах, бо маю проблему із щитовидкою і дуже важко переношу цю спеку, навіть у тіні, то ж мушу ховатися.
І тут я підтримую п. Анну, бо є така приказка, що риба воняє із голови. Щоб ми, прості люди, не робили, як би не чубились, якщо влада не видасть закон і не заставить його працювати - не вийде нічого, а наша влада, ніби й починає якісь реформи, та працює старими методами.
"Візьмемо правди меч Загинем в боротьбі ! Навіщо жити так , Коли із нас сміються ?!" Це вже змахує на істерику. Всі ура загинемо, щоб не сміялися... Чи знаєте Ви, що сьогодні майже весь світ так живе - в кредит. Інша справа, як цим кредитом розпорядитися...