Хай Бог посилає нам всім терпіння, а час все розставить на свої місця, бо життя не припиняється і тому варто чекати змін, і дай,Боже, щоб вони були на краще.
Ваше слово - це велика любов Бога, яка не має ніякого відношення до того відчуття, яким люди звикли називати свої страхи, жалі, переживання і прив'язаності відносно іншої статі. Щодо вірша, то тут треба дещо просто поміняти місцями. "Звикла по правді жити," По правді звикла жити. "Завжди надію має," тут Ви можете заперечити, бо є два наголоси, але так як Ви в попередньому рядку використовуєте теж саме слово з наголосом зАвжди, то і наступне на автоматі читається так же, то ж краще поміняти місцями слова, причому суть не змінюється, але це суто право автора. Надію завжди має. З повагою і найкращими побажаннями!
Богом ретельно все збалансовано так, що якщо десь прибуває, то обов'язково десь убуває, просто кажучи, за все треба платити, от ми і платим за дурість - кров'ю.Дякую!
Чудово,п.Іване, погоджуюсь, критика - не сварка, але де вихід, які радикальні пропозиції Ви можете внести у наше життя?...тільки не кажіть не пити, не їсти, бо що Ви будете робити в школі, і взагалі чи буде тоді школа, адже біологія(тіло) без їди не існує, а щоб їсти, треба заробляти, а заробляють на тих же заводах, де випускають ту всю неправильну їжу, інших нема, бо влада, яку, як Ви кажете, ми можемо змінити(цікаво б знати тільки як -майданами?) так веде свою роботу, що в нас уже й на чіпси скоро не вистачить, не те щоб на чисті, не модифіковані продукти.
"Все ж талант свій плекає людина, Раз у серці у неї поет." - чудово сказано! Взяти хоч себе, скільки раз я собі казала: - Нема щастя, не тра долі... Хвороби вибивають з колії, то Муза кудись дівається, але проходить час і я ловлю себе на думці, що мимоволі римую не для слави - ні, для себе, бо то є бальзам на мою душу.