Сб, 23.11.2024, 03:23
Меню сайту
Категорії каталогу
Проза [1051]
Прозові твори друкуються тільки тут
Відеовірші [134]
Аудіовірші [49]
Українцям [2699]
Вірш-пісня [546]
Вірші про Україну [1482]
Вірші про рідний край [808]
Вірші про мову [270]
Збірки поезії, поеми [112]
Абетка [23]
Акровірш [32]
Байка [108]
Загадки [15]
Верлібр [144]
Елегія [51]
Історичні вірші [290]
Вірш-усмішка [999]
Вірші про сім'ю [402]
Вірші про рідню [152]
Вірші про жінок [663]
Вірші про чоловіків [111]
Вірші про військових, армію [211]
Вірші про Перемогу, війну [415]
Вірші про кохання [3388]
Вірші про друзів [715]
Вірш-казка [132]
Казка (проза) [29]
Проза для та про дітей [19]
Вірші для дітей [334]
Вірші про дитинство [323]
Вірші про навчання [59]
Вірші про професію [83]
Вірші про eмiгрантів [147]
Вірші в перекладі [708]
Вірші про свята [203]
Вірші про спорт [18]
Вірші про природу [1224]
Вірш-тост, вірш-привітання [121]
Для мене поезія - це [191]
Поети [275]
Поетична майстерня [51]
Оповідання, про поетів, творчість [24]
Релігія [316]
Щастя - ... [600]
Жінка - ... [263]
Життя... [4484]
Філософам [1308]
Громадянину [909]
Метафізика [157]
Опитування для Вас:
Ваша стать:
Всего ответов: 493

ШЛЯХ до ТВОРУ:  

         
Вірші/статті категорії та розділи української поезії, українська проза
    Твори за тематикою категорії та розділи української поезії, українська проза Поети
 

Жив поет лиш у власному слові

Жив поет лиш у власному слові,
Поза ним існував він лишень,
Жив у мрії він дивно-шовковій
Той єдиний свій здибати день,
 
Де думки його зринуть над світом,
Обіпершись на силу крила…
Мрії жаром горіли в піїта,
Слово ж тліло в шухляді стола.
 
Слово тліло, а часом і трухло,
З пилом линуло у забуття,
Лиш талант у поета не тухнув,
Доки тліло в поеті життя.
 
Лиш талант у поета не гаснув,
Жив, забутий всіма, й не вмирав,
Хоч стонадцять разів був нещасним,
Все ж бо жив, бо творити жадав.
 
Не збулася поетова мрія,
Не зросло його слово над світ,
Вмер, понісши в могилу надію
Власним думам високий дать літ.
 
Вмер поет, і згубилося слово,
Не зчитали його, не взяли,
Не знайшлось йому місця в розмовах,
Нічиїх, мов думки й не жили.
 
Мов не билось поетове серце,
Мов на світі його й не було,
Мовби слово, життям перетерте,
Для одного поета й жило.
 
Світ жорстокий, не кожна билина
Проростає, щоб дати нам квіт,
Все ж талант засіває людина,
Якщо  Бог дав імення – піїт.
 
Світ жорстокий, не кожна пташина
В небі креслить крилом пірует,
Все ж талант свій плекає людина,
Раз у серці у неї поет.
 
І дарма, що талант той загинув,
Невідомістю знищивши злет,
Та людина жила, як людина,
Бо поет у ній жив, бо поет.
 
Тож не треба тужити, панове,
То пусте – слави-зрадниці злет,
Бо поет був із щастям знайомий,
Найважливішим – він був поет.
 
Він прожив лиш у власному слові,
Глибину зрозумійте лишень,
У жорстокому світі, панове,
В чорних днях він шукав ясний день.
 
Сяйво днів він збирав по краплині,
Огортав ним єство і буття,
А що треба для щастя людині,
Як не світла у власне життя.
 
Ех, наскільки б цей світ став прекрасний,
Щоб у кожній душі за скелет
Був хоч власний, щоденно-незгасний,
Не для слави, для світла поет.
 

Додав: miknech (06.08.2015) | Автор: © Михайло Нечитайло
 
Розміщено на сторінці: Поети

Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:

Переглянули твір - 1369 чол.
 
  
  у Вас # закладок

Автору за твір:

 



Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 7
avatar
0
1 Asedo1949 • 09:44, 07.08.2015 [Лінк на твір]
"Все ж талант свій плекає людина,
Раз у серці у неї поет." - чудово сказано! Взяти хоч себе, скільки раз я собі казала: - Нема щастя, не тра долі... Хвороби вибивають з колії, то Муза кудись дівається, але проходить час і я ловлю себе на думці, що мимоволі римую не для слави - ні, для себе, бо то є бальзам на мою душу.
avatar
0
2 Таля • 14:08, 07.08.2015 [Лінк на твір]
Ваш вірш описує вбільшости нас, не знаних поетів. А ми пишемо! Для кого? Для себе! Я також живу у віршах!  up up up table-9
avatar
0
3 miknech • 22:51, 08.08.2015 [Лінк на твір]
Отакий собі збірний образ усіх нас захотілося створити. Бо ми - полонені поезії. Нам від неї нікуди не дітися, бо, вирвавшись з полону, навіть не знатимемо, як жити далі. Є й полон солодкий, особливо коли в нього потрапляє з власної волі душа.
avatar
0
4 Таля • 14:33, 09.08.2015 [Лінк на твір]
Гарно сказано! Я б сказала не полон а одержимость!  respect up
avatar
0
5 Panna • 17:09, 09.08.2015 [Лінк на твір]
У своїй душі ми кожен поет,правда не всі вміємо викласти свою думку поетично і я думаю це нормально.Дуже добре що є де вилити душу.Інколи нам цього так бракує.
avatar
0
6 karas • 12:43, 23.08.2015 [Лінк на твір]
Маєш слово треба сказати ,
маєш душу - треба допомагати
маєш талант - треба віддати
інакше не житимеш - просто будеш спати ... hands :)
avatar
0
7 korobova • 19:00, 17.11.2015 [Лінк на твір]
Дуже гарний вірш, але я б його скоротила. В деяких строфах думка повторюється. Але це на мій погляд, який, можливо, і не співпаде з вашим. Всміхаюся. Рада була прочитати ВІРШІ. Дякую.


Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ComForm">
avatar


ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")
ruhlyvy: Кожне слово в цьому тексті - гірке, але повністю правдиве!

leskiv: Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.

leskiv: Оптимістичний, життєстверджуючий вірш. respect



     


Форма входуу
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК    
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com


НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz