"Все ж талант свій плекає людина, Раз у серці у неї поет." - чудово сказано! Взяти хоч себе, скільки раз я собі казала: - Нема щастя, не тра долі... Хвороби вибивають з колії, то Муза кудись дівається, але проходить час і я ловлю себе на думці, що мимоволі римую не для слави - ні, для себе, бо то є бальзам на мою душу.
Отакий собі збірний образ усіх нас захотілося створити. Бо ми - полонені поезії. Нам від неї нікуди не дітися, бо, вирвавшись з полону, навіть не знатимемо, як жити далі. Є й полон солодкий, особливо коли в нього потрапляє з власної волі душа.
У своїй душі ми кожен поет,правда не всі вміємо викласти свою думку поетично і я думаю це нормально.Дуже добре що є де вилити душу.Інколи нам цього так бракує.
Дуже гарний вірш, але я б його скоротила. В деяких строфах думка повторюється. Але це на мій погляд, який, можливо, і не співпаде з вашим. Всміхаюся. Рада була прочитати ВІРШІ. Дякую.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ruhlyvy:Пане Артуре, я мав би Вам тут щось втішне сказати, але я ніколи не казав і не кажу того, чого не думаю. Україна не обрала Чорновола на Провідника і тим прирекла себе н
ruhlyvy:Пане Артуре, про мене геть усе - у моїх творах! Читайте і вчіться, бо в мене є чому повчитися! А у тих, хто єлей ллє навкруги, нічому не вчіться, бо вони - гірші за
у Вас 
0
