ДРУЗЯМ!

Скажіть мені друзі_ чи й вам так буває,

У серці неспокій. Та як поясить?

Нічого трагічного поки й немає,

Чому ж так у небо я хочу злетіть.

Туди де простори - за хмари, за сонце,

Де колір один лиш, де вічна блакить,

О, Боже мій милий, о, Мати царице,

Так хочу спокою, так хочу ще жить!

Зішли мені Боже, пораду земную,

Ти ж вічний, для Тебе, зупинений час,

Чом все навкруги так безслідно зникає,

Був вогник недавно, чому ж він погас?

І вже не розпалиш , лишився лиш попіл_

Немає кому нарубати ще дров_

Пустує довкілля, і буде так доти

Аж поки знов друзі не скажуть- ЗДОРОВ!