Ваш коментар ,Катерино Петрівно,мені так і хочеться долучити до свого вірша. Коментар ПРАВДИВИЙ , "доза нагадуватиме "ще неодному поколіннню,дякую Вам щиро за відгук .
Плаче кожне слово Вашого вірша...НЕ хочеться вірити в те, що це біль ВАшого серця...Бог милосердний ВІН дасть свою підтримку, бо таку втрату ніякими словами не вгамувати.
Пані Наталю,повірте мені ,як кажуть,на слово,я щиро люблю нашу рідну українську мову,працюючи в д/садку ( в той час коли вони були всі російськомові) проводила незаплановані заняття рідної мови і цілком погоджуюся з Вами,що державною повинна бути рідна мова,бо без неї немає держави."Чужому навчайтесь, свого не цурайтесь" слова Т,Шевченка актуальні завжди,щиро Вам вдячна за спорідненість сердець в любові до рідної мови.
Дяка ВАМ,Віталію! Чудове оповідання,хоч і дуже болісне... ВІд правди нікуди не втічеш, не думалося ,що таке горе прийде в наш миролюбивий ,працьовитий край,але так сталося...Для мене немає ніякої різниці на якій мові розмовляє людина,якщо вона живе в серці з добром і йде до людей з МИРОМ!
Дуже вдячна ,пані Наталю,за Вашу думку ,але я лишу так,як мною написано, бо кінця цій клятій війні не видно і за далеким небокраєм , але всі ми про це мріємо і так воно буде,хотілося ,щоб якомога швидше,бо всі бійці мріють про цей ДЕНЬ. Люди хочуть мирного життя !!!
Ми віримо,-ВОНИ повернуться усі І ВІРУ цю тримаєм міцно -міцно, Хай обминуть їх лиха , горя береги, Про героїзм ми пам"ятатимо вічно! ПАні Лесю, болісний вірш,він потрібен читачіві.
:hands: Дуже вдячна за звернення, хоч,думаю ,не дуже вплине .Вам за вірш :55555:.про талановитість інших я не беруся роздуми вести,бо немаю на це права.,написати свою думку, то вже інша річ.