Скажений вечір пролетів зненацька
Настала ніч -холодна та сумна
Вже відцвіла весна моя юнацька
Не озирнувшись, молодість пройшла..
А я згубився в часі...
Вже слабкість поступається відвазі
Весняний сад вкриває заметіль
Я по інерції іду, й живу наразі -
Мрійливий цвіт вкриває сіра цвіль
Самотніх, будних днів...
Я діяв, я вивчав, кохав, я жив!
Нехай безрезультатно але щиро.
Я відпочину, трішки...Перерив!
А потім повернусь "солдатом" миру
На кілька добрих слів...
Таке наше людське життя. Крутишся, вертишся, але приходить час коли треба й відпочити, але не дуже довго, бо ми все ж чекаємо Вас на сторінці сайту з новим віршем. Наснаги!
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
kraynyuk46:Сумно, п. Таміло. Чомусь за нас самих вирішують нашу долю чужі старі діди. Дивно. Огидно. Та тільки подавляться вони тим ягням. Ось побачите!
у Вас 
0
