Щось у мене з нервами,певно ,негаразд,ось і знову занизила оцінку , цього разу уже Вами,пані Катерино,пробачте ,будь ласка .Я попрошу пана Василя Г.виправити.
Які ж ви рідні й дорогі, Рідненькі наші всі сини, Пробачте й ви своїм матусям, (бо я за кожного боюся), Що мир невдалось зберегти, Пробачте нас за це СИНИ! Дуже болісні зараз вірші,кожен неспокоєм дихає і Ваш ,Укране,теж...
Буде знов калинонька Весну зустрічати, Але їй судилося, Як й нам горювати. Бо не буде радості Від цвітінння того, Знову гинуть люди, В сльозах вся дорога...
Шановний ,пане Павле, прошу у Вас вибачення ,це я випадково ,не навмисно, знизила Оцінку Вашому Чудовому твору.Прошу Пана Василя Г.,якщо можливо- виправте,будь ласка ! Ще раз Вибачте,це вийшло ненароком.
Вічна пам"ять Небесній сотні ! Пам"ять про їхній героїзм переживе віки,вона назавжди беде в серцях українців...Ваш вірш падає болем в серце кожного читача.
З дитинства любила зиму(часто уявляла себе в царстві Знігової королеви),зараз я її боюсь,бо вона позбавляє мене спілкування з людьми(наживо,як кажуть), Але це не означає що я не хочу бачити чи заборонила собі бачити її красу. Вірш сподобався!!! ,бо приніс приємні спогади.