Те ,що серце казало, Все перо написало І понесла вже пошта листа, Не сьогодні, то завтра Ти його прочитаєш, Хай любов,хоч здалека,тебе зігріва. Щирістю,джрелом світлих почуттів чарує читача ваш вірш!
Я ту пані так чекаю, Щодня в кущик заглядаю, Червоніє вже чи ні? З"їсти б першому мені! Дитяча творчість це моя "слабість",тому й доповнила вашу чудову смачненьку закодочку.
В цьому вірші стільки болю і розпачу, що можна огорнути всю Землю... Всі ті,хто робив ці злодіяння відповідатимуть перед тим,хто відає про всі ці гріхи... Ваш вірш ,як плач МАТЕРІ, упаде сльозою в кожне серце читача.
Вірш сподобався,ось тільки вислів "полягають дні" ( на мою думку не дуже вдалий) він впливає на " плавність всього вірша",подумайте ,можливо,знайдете йогу заміну, якщо погодитесь з моєю думкою.
Як кажуть : "На все ,свій час!" Літечко ,як пора року, ще повернеться, а життєве швидкоплинно минає і нас чекає осінь...Та потрібно радіти кожній віковій порі,бо вона нам в дар Небесами дана.
Звичайно,ваш вірш приваблює своєю щирістю ! Про те,що ви добра людина ми вже дізналися давно(з попередніх ваших віршів). У цьому вірші у вас наголоси ( наприклад "ДонькОю -ВеснОю),але ж вірно "ДОнькою",тоді вам потрібно було поставити авторський наголос ( так інколи роблять автори,хоч це не завджи вдало, потрібно мати майстерність правильно його підібрати),але рекомендація тут одна : "НАВЧАТИСЯ!"
Так,багатьом дошкуляє тополиний пух,але важко уявити наш край без цих дерев,до того ж вони зовсім не мають наміру шкодити людям, тож не будемо їх лаяти. Гарний вірш!