Пані Наталю.Давно пора. І перший період перенародження вже пройшов у 2004 році на Майдані.Пройшов і хто би що не говорив, не зник безслідно.Надіюся і вірю що скоро то зерно Надії і Віри яке було з любов'ю посаджено у нову Українську землю міліоннами людей, під час Майдану,дасть щедрий урожай.Урожай рішучості і сміливості .
Ваш твір - вище всяких похвал.Браво Наталю,браво. :hands: :hands: :hands: :hands: :hands: :hands: :hands: :hands: :hands: :hands:
Пані Галино підкажу Вам.Свій коментар можна виправити.Коли наводити курсор на свій коментар - вгорі вискакує квадратик з олівцем ,натискаєте на нього,відкривається коментар і вже можна переправити.В кінці натискаєте змінити.Вибачте пане Василю,що замість коментаря допомагаю ,але хочу повторитися - твір супер.:yes:
Пане Вікторе,браво.Досить потужний і правдивий твір.Це я Вам говорю як "ветеран" (скажем так) Майдану.Саме так ,саме того Майдану,завоювання і здобутки якого так бездарно "прокакали".А останні 2 роки я взагалі не впізнаю українців: одні продалися, інші поховали голови і далі терплять,треті розчарувалися.Ви спитаєте до якої групи я відношу себе,але це вже інша розмова.
Пані Наталю.Чудовий твір.Найбільша біда у тім ,що майже більша половина прекрасної статі в теперішньому житті не зі своєї волі живуть як амазонки .Що не день то боротьба.Боротьба в чергах за продуктами,боротьба з важкими сумками,боротьба з чоловіками які надмірно споживають оковиту,боротьба з великими рахунками на комунальні послуги,боротьба з хамством у транспорті,боротьба з приставучими начальниками на роботі і тд.Якщо чесно ,навіть язик не повертається, жінок назвати слабшою половиною.За твір мої Вам
Пане Романе дякую за коментар.Приємно.Знаєте колись думав також що гуцули якась окрема община,яка ніколи не підпускає до себе чужинців,ніколи для них не станеш своїм.Була навіть така не дуже приємна приказка,що гоцули це ті самі українці ,тільки дикі- ніколи не розумів до кінця змісту цих слів.Але життя склалося так , що по роботі довелося працювати з людьми з Франківщини,Коломиї.Наскільки добрі,щирі люди, Ви просто собі не уявляєте.І взагалі я щасливий в Бога,бо не маю ворогів(принаймі так собі думаю), а може, як кажуть, добрі ,щирі, чесні тягнуться до добрих ,щирих і чесних.Напевне так.А на рахунок заздрощів,я також по-доброму заздрю Вам ,що в Ваші 20 у Вас народжуються такі твори.Успіхів Вам і терпіння. :yes:
Пане Романе,я також не зрозумів чи це Ваш твір,єдине впізнав Ваш стиль по останньому стовпчику.Не знаю , враження двояке: зміст,ідея твору на 5, з наголосами потрібно попрацювати. :yes:
Пане Миколо.Досить і досить талановито.Чомусь читав між рядками.Твір на мою думку дуже глибокий.Ще б трішки попрацювати з розділовими знаками і ціни йому не було.Мої Вам
Дякую пане Миколо. ЛГ видумані,хоча інколи бувають такі ситуації в житті, коли як кажуть в народі, ніби "заворало"-засліпило,пелена на очах . Це коли під впливом якихось факторів повністю здорові люди роблять такі вчинки,що потім всі питають де були їхні очі. :yes:
Майже так,Наталю.Була трішке схожа історія,коли з товарешем вирішили поїхати до дівчат на мотоциклі.Пропало світло,був туман; до дівчат не доїхали, заїхали в озеро. :tongue: