Пане Вікторе, і дійсно чудовий твір.Але чомусь лінія суму все сильніше помітна в останніх ваших творах.Можливо щось болить?Поділіться.На то ми є друзі ,щоб ділити все порівну.
Дякую пане Петро за коментар.З багатьма вашими думками згідний.Згідний і на рахунок того,що жоден із обраних нами правителів ні на секунду не задумувався про наше благо.Але чому обираємо таких вождів?Чому не вчимо , не розказуємо людям про наслідки вибору,якщо розуміємо самі? Ось про що потрібно подумати.
Дякую за коментар.Пам'ятаєте одне із головних гасел Майдану :"Разом нас багато- нас не подолати".Це не просто слова,це була віра, надія яка стала реальністю.Нас не подолали лише тому,що нас дійсно було багато,і ми думали всі однаково.Нас поєднувала одна віра і надія і тоді,в листопаді 2004 року ми перемогли.Вірю що це був тільки початок.
Цілком згідний з пані Іриною.Із нетерпінням чекаю Ваших творів пане Тарасе.Якось не справедливо виходить,всіх критикуєте,а самі чого варті не показуєте.Чекаю.
І дійсно болюча тема.Єдине,потрібно якось замінити два слова:жилось і ізнеможіння,так як перше- російське,а друге видумане(изнеможение).А загалом чудовий твір. :yes:
Шановний 1994poet.Не Вам судити які варто піднімати питання на цьому сайті ,а які не варто.Це по-перше.
По-друге,ніхто вам не давав права звинувачувати мене у якихось провокаційних закликах ,уважно прочитайте матеріал:
(Але реальність нашого часу наразі така,що не можна дальше залишатися осторонь всіх подій ,які відбуваються в нашій країні.Хочу ,щоб Ви усі з розумінням віднеслися до моїх слів і зрозуміли,що мої слова ні в якому разі не є ПРОВОКАЦІЄЮ,просто я той українець(ветеран Майдану),якому не все одно в якій країні жити і в якій країні будуть жити мої діти.) Дальше ,на прохання адміністратора сайту я по пунктах виклав все з чим я не згідний.
Я зразу зрозумів які можуть бути думки,тому в самому тексті все,на мою думку,розтлумачив.
По-третє,якщо хоча б одна людина залишила свій відгук-справа цього вартувала. Розумію що вже всім надоїла політика,але розділ «Новини» і «Форум» створені саме для таких обговорювань,а не помічати цих процесів які відбуваються в нашій країні, означає мовчки змиритися і бути байдужим.
По-четверте, як на мене ,якраз провокацією займаєтесь саме Ви. Є розуміння критики,яка дійсно допомагає,але є розуміння хамства,коли ви говорити людям,в яких багато прекрасних творів ,що їм бракує таланту,що вони не правильно пишуть(Ваш відгук на твір пана Віктора Кучерука «Увечері, осінньою порою»).
А зрештою,надрукуйте пару своїх творів,можливо я тоді зрозумію,що я помиляюся на рахунок Вас.
Я зрозумів,пане Тарасе.Але у цьому випадку, напевне ,доречно послухати думку автора,хоча як на мене,пані Марія вислівом: "Відтінки сірого поволі, немов голодна вовча зграя, у серці сяйво ПОЇДАЮТЬ," логічно продовжує перший рядок:"НАДХОДИТЬ смутком старість року.Другими словами із надходженням смутку старості року розпочалось поїдання сердечного сяйва.Як би це недолуго звучало,ми розбираємо зміст.Тобто сяйво в серці зникає- в цьому і вся біль.
Пані Маріє ,а мені сподобалось.Правда погоджуюсь з попереднім коментарем на рахунок слова доля.Краще дійсно замінити словом воля,а у Вашому випадку - волі.Не можу зрозуміти де пан Тарас (1994poet )побачив опис сяйва ;можливо у рядку: "Тепла та юності замало було...", але тут ясно зазаначино - було. Яке ж то сяйво це скоріше жаль,туга за тим що тепла і юності було занадто мало.І взагалі ,пане Тарасе, слово екзальтація - це надмірно захоплення чимось, збудження під впливом чого-небудь,а вислів: "Сумна пора в сезоннім колі..." не може нічим захоплювати чи збуджувати,а скоріше констататувати біль душі. Пані Маріє , мені сподобалось.Мої Вам
Я також всією душою за єдність і нероздільність цілої України.Але будьте добрі ,дайте відповідь, яка ідея може стати об*єдавчою? І чому в своїй країні я повинен переживаити ,що моя рідна українська мова може когось відштовхувати чи віддаляти від любові до України, чи розділяти на тих хто зацікавлений в її процвітанні чи в повному знищенні? Хіба рідну мову можна назвати інтересом західняків ? Чи може волю до свободи,бажання бути вільним і не боятися в своїй країні за долю своїх дітей,які розмовляють українською? Це нонсенс ,другими словами повна дурня. Чому в Польщі- польська,в Росії - російська,в Німеччині - німецька,в Італії- італійська і тд? Я не наполягаю на примусовуму рішенні знати і говорити тільки українською. Було б чудово володіти і говорити англійською,німецькою,французькою ,та хоч китайською. Але коли ти чиновник від самого низу ешалону влади догори,ти повинен знати і говорити українською,а вдома спілкуйся хоч китайською. Нажаль дуже багато лже політиків часто розігрують мовну карту,особливо перед виборами.Не має моди на нашу мову,саме так – моди. Андрій Шевченко - блискучий футболіст,володар «Золотого м*яча» 2004 року,переможець Ліги чемпіонів,гордість нації,володіє російською,італійською,англійською,а рідної мови не знає. Ось в чому біда. Добре що хоч брати Клички потроху вчать українську - є надія. Мусить бути бажання еліт підтримувати все українське(при цьому в повній мірі давати розвиватися іншим національностям),допомагати виданню української книги,створення українських кінофільмів і тд. Ще раз повторюся : нас повинні об*єднувати з Божою допомогою,віра ,мова ,свобода,любов,терпіння,спільне відстоювання своїх інтересів і мудрість не тіла а душі,якої останнім часом нам так не вистарчає. :yes:
Дякую пане Василю,що підтримуєте дискусію.Шкода що дискутуємо лише удвох.Згідний на всі 100% що людина без віри,любові і надії - мертва,хоча тіло ,плоть фізично ще живе.
(коли захворіємо тілесно, біжимо, аж перекидаємось до лікарні. А чому ж коли хвора душа не йдемо до Лікаря наших душ - Бога)? -прекрасні слова! Мої Вам подяка і