Пт, 22.11.2024, 14:14
Меню сайту
Категорії каталогу
Вірші про осінь [463]
Вірші про весну [289]
Вірші про зиму [267]
Вірші про літо [160]
Опитування для Вас:
Чи повинно бути державне замовлення на друк поетичної літератури?
Всего ответов: 350

ШЛЯХ до ТВОРУ:  

         
Вірші/статті категорії та розділи української поезії, українська проза
    Пора року категорії та розділи української поезії, українська проза Вірші про осінь
 

ОСІННЄ

Надходить смутком старість року,
невільника своєї долі.
Асфальту руки охололі
вже вкотре ловлять сліз потоки.

Зажурні схлипи по провулках,
проспектах, площах зазвучали.
"Тепла та юності замало
було...", - ридає місто гулко.

Відтінки сірого поволі,
немов голодна вовча зграя,
у серці сяйво поїдають.
Сумна пора в сезоннім колі...


Додав: Abigel (14.09.2011) | Автор: © Марія Берберфіш
 
Розміщено на сторінці: Берберфіш Марія, Поезія Abigel, Вірші про осінь

Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:

Переглянули твір - 3124 чол.
 
  
  у Вас # закладок

Автору за твір:

 



Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 30
avatar
1 1994poet • 08:49, 14.09.2011 [Лінк на твір]
Пані Маріє! Вірш технічно зроблений вдало. Проте... Доля не буває незламною. Незламним буває, скоріше, характер людини, її воля тощо... Далі: ви малюєте картину смутку, зажури, суму, і раптом в душі сяйво. Недоречність, протиріччя... Остання строфа взагалі слабка через штучну екзальтацію... Вірш не справив враження. Бажаю успіху!
avatar
10 Abigel • 00:48, 15.09.2011 [Лінк на твір]
Пане Тарасе, передусім, дякую Вам за увагу до мого твору, за його спостережливе та вдумливе прочитання, а також за щирість.
У цьому вірші я назвала долю року незламною, бо вона не може бути ним змінена, переможена. Власне, це - визначений Богом порядок, підвладний тільки Йому. Можливо, цей епітет не дуже вдалий... Я подумаю.
Що ж до сяйва, яке видалося Вам тут зайвим... Я дивлюся, що пан Ярослав розібрався зі змістом і добре пояснив, що й до чого. В останній строфі я мала на увазі, що осінь навіває журбу, смуток. Сяйво тут - це позитивні почуття, це, власне, щастя, радість, гарний настрій тощо. Але ж чітко акцентовано, що це зникає. А натомість приходить смуток. У чому ж проблема?
Пане Тарасе, я не прагну, щоб мої твори подобалися всім, і поважаю думку кожного.
І дякую Вам також за побажання! Навзаєм! yes
avatar
2 kiv-als • 10:31, 14.09.2011 [Лінк на твір]
Пані Маріє ,а мені сподобалось.Правда погоджуюсь з попереднім коментарем на рахунок слова доля.Краще дійсно замінити словом воля,а у Вашому випадку - волі.Не можу зрозуміти де пан Тарас (1994poet )побачив опис сяйва ;можливо у рядку:
"Тепла та юності замало
було...", але тут ясно зазаначино - було. Яке ж то сяйво це скоріше жаль,туга за тим що тепла і юності було занадто мало.І взагалі ,пане Тарасе, слово екзальтація - це надмірно захоплен­ня чимось, збудження під впливом чого-небудь,а вислів: "Сумна пора в сезоннім колі..." не може нічим захоплювати чи збуджувати,а скоріше констататувати біль душі.
Пані Маріє , мені сподобалось.Мої Вам hands hands hands
avatar
11 Abigel • 00:53, 15.09.2011 [Лінк на твір]
Пане Ярославе, дякую Вам за увагу й розуміння! Рада, що Вам сподобався вірш і що Ви розібралися зі змістом: значить, достукалася. yes
avatar
3 1994poet • 10:52, 14.09.2011 [Лінк на твір]
Пане Ярославе!
Читайте останню, третю строфу:
Відтінки сірого поволі,
немов голодна вовча зграя,
у серці сяйво поїдають.
Сумна пора в сезоннім колі...
Тут і недоречне сяйво, і екзальтація вовчою зграєю.
З повагою, Тарас.
avatar
4 kiv-als • 12:13, 14.09.2011 [Лінк на твір]
Я зрозумів,пане Тарасе.Але у цьому випадку, напевне ,доречно послухати думку автора,хоча як на мене,пані Марія вислівом: "Відтінки сірого поволі,
немов голодна вовча зграя,
у серці сяйво ПОЇДАЮТЬ," логічно продовжує перший рядок:"НАДХОДИТЬ смутком старість року.Другими словами із надходженням смутку старості року розпочалось поїдання сердечного сяйва.Як би це недолуго звучало,ми розбираємо зміст.Тобто сяйво в серці зникає- в цьому і вся біль. yes yes yes
avatar
13 Abigel • 01:02, 15.09.2011 [Лінк на твір]
Пане Тарасе, а чим Вам не подобається порівняння осінньої сірості з вовчою зграєю? Поясніть, будьте ласкаві. Мені цікаво.
Ви вважаєте, що це перебір? А мені до душі...
avatar
Гарно мені подобається...
Незнаю як, проте думка автора дійсно не завадить, кожен з нас особистість, тому розуміє по своєму, інші асоціації із-за власних переживань, досвіду тощо... Але не треба говорити про "ШТуЧНІСТЬ" ТІЛЬКИ ТОМУ, ЩО ВАС ЦЕ НЕ ЗАЧІПИЛО....
крім того є такі речі пілся яких звичайна логіка бессильна і іноді треба просто в це повірити... Я до чого? Після ночі переживань іноді не кожен скаже це так як рзрозуміло іншому.....На цьому закінчу, спийміть це зрозумінням.
avatar
12 Abigel • 00:55, 15.09.2011 [Лінк на твір]
Дякую, Романе, за гарний відгук! Мені приємно, що Вам сподобалося. А що не кожен розуміє... Та й нехай. Люди далеко не завжди розуміють одне одного, говорячи звичайною мовою. Що вже казати про вірші, де метафори, порівняння й таке інше.
avatar
6 jakov-buga • 14:14, 14.09.2011 [Лінк на твір]
Марічко,прочитай відгуки і забудь їхнє розсусолювання.Вірш гарний! up
avatar
14 Abigel • 01:03, 15.09.2011 [Лінк на твір]
Дякую, пане Якове, від щирого серця! Дуже-дуже приємно!
avatar
7 stuhiya • 14:43, 14.09.2011 [Лінк на твір]
І справді гарно,сумно, по осінньому,але гарно.
avatar
15 Abigel • 01:04, 15.09.2011 [Лінк на твір]
Дякую Вам, Оксано, за такий гарний, приємний відгук! yes
avatar
Мені зрозумілі останні строфи. Зачіпають!!!
avatar
16 Abigel • 01:06, 15.09.2011 [Лінк на твір]
Пані Алло, велике спасибі Вам за гарний коментар! Я рада, що Ви зрозуміли зміст, що не лишилися байдужі. ДЯКУЮ!
avatar
9 Asedo1949 • 20:29, 14.09.2011 [Лінк на твір]
А мені все достеменно зрозуміло і вірш сподобався. hands hands hands hands hands
avatar
17 Abigel • 01:08, 15.09.2011 [Лінк на твір]
Дуже вдячна Вам, пані Катерино, за гарний коментар! Ваші добрі слова мені дуже приємні! Велике Вам спасибі!
avatar
18 1994poet • 14:16, 15.09.2011 [Лінк на твір]
Пані Маріє!

Ви - аспірантка філфаку ЛНУ, якщо не помиляюсь, і маєте, як ніхто інший, вдумливо і обережно ставитись до слова. Минулого разу я досить коректно вказав Вам на недоліки. Проте Ви не хочете їх бачити. Що ж, розтлумачу Вам детальніше.

Доля може бути важкою, жорстокою, доброю, легкою, але ніяк не незламною. Бо доля - це і є те незламне, незмінне, що дається кожній людині. Незламна доля - це тавтологія, маслом маслене. Треба підібрати інший епітет.

Вірш повинен мати внутрішню логіку.
Від першого і до передостаннього рядка Ви даєте цілком безрадісну картину, а якщо врахувати ще її метафористичність, то очевидно, що вона - дзеркало Вашої душі, серця, яким так само важко:

Надходить смутком старість року...
Асфальту руки охололі
вже вкотре ловлять сліз потоки...
Зажурні схлипи по провулках..
було...", - ридає місто гулко...
Відтінки сірого поволі,
немов голодна вовча зграя...

І раптом:

у серці сяйво поїдають.

Слово сяйво тут абсолютно недоречне.
Порушена внутрішня логіка вірша.

Мені прикро, що я мушу Вам роз'яснювати досить прості речі.
Але сподіваюсь, що цього разу Ви мене почуєте. Не розкритикувати і знищити моє завдання, а допомогти піднятись на щабель вище, писати більш професійно.

До речі, коли я зустрічався з Л.Костенко, Б.Олійником, Д.Павличко та іншими відомими поетами, вказував їм на слабкі місця в її творах, вони сприймали мої слова спокійно, дякували за науку.

Вік живи - вік учись... Або: поетами не народжуються...

З повагою, Тарас.
avatar
19 Abigel • 14:27, 15.09.2011 [Лінк на твір]
Пане Тарасе, та я ж і сприйняла Ваші зауваження спокійно! До того ж, цілком щиро Вам подякувала й підкреслила, що поважаю Вашу думку.
Я писала, що подумаю над другим рядком. Його змінила, подивіться самі. Над останньою строфою попрацюю. Гадаю, що зрозуміла, до чого Ви хилите. Те сяйво не зникати має, а його взагалі вже не повинно бути.
Я нерідко вдаюся до вдосконалення своїх творів, навіть тоді, коли вони вже опубліковані.
З повагою, Марія.
avatar
20 Abigel • 14:55, 15.09.2011 [Лінк на твір]
Відтінки сірого навколо...
У серці ж - їх сумні відбитки.
Вогню у ньому вже не видко,
воно з повітрям охололо.

Якщо так?
avatar
21 metman17L • 22:15, 21.09.2011 [Лінк на твір]
І так гарно. hands
avatar
22 metman17L • 22:18, 21.09.2011 [Лінк на твір]
По-осінньому, пані Маріє, красиво. Тільки надто фарби згущені навколо смутку. Хоча...., якщо на той час не було під рукою інших, то чому б ні. :)
avatar
23 Abigel • 23:05, 21.09.2011 [Лінк на твір]
Дякую Вам, пане Василю! Мені приємний Ваш добрий коментар! Що ж до тих фарб.. Маєте рацію. Дійсно, писала вірш у дуже сумному настрої, тож такий і вийшов...
avatar
24 Did • 23:15, 21.09.2011 [Лінк на твір]
"Тепла та юності замало
Було..." - не впевнений я чомусь, що то місто ридає, не замаскуєшся, Марійко... yes
Гарний вірш. up
avatar
25 Abigel • 23:54, 21.09.2011 [Лінк на твір]
Так, пане Вікторе, то мені було сумно, але місто також виглядало дуже зажурним. Отак подивишся на нього в якийсь осінній день, а воно змарніле й заплакане.
Дякую Вам за гарний відгук! Я рада, що Вам до душі мій вірш!
avatar
26 Pylyp • 18:02, 04.11.2011 [Лінк на твір]
Було літо, тепло, юність! Було і сяйво! Та прийшла сірість, хай у вигляді вовків, і поїдає сяйво. Його все менше і менше. Я так розумію Ваш чудовий вірш і не треба його переробляти! Навчіться відганяти мух.
Останнє слово за автором!
avatar
28 Abigel • 01:47, 05.11.2011 [Лінк на твір]
Дякую, пане Пилипе, за добрий відгук! Дуже! yes
avatar
Приєднуюсь до думки пана Віктора і пана Пилипа,вірш гарний і своєрідний чим і приваблює. up hands
avatar
29 Abigel • 01:48, 05.11.2011 [Лінк на твір]
Велике спасибі, пані Галино! Рада отримати від Вас такий приємний коментар! yes
avatar
30 Abigel • 10:07, 11.11.2011 [Лінк на твір]
Софіє, дякую за коментар!
А схлипи (маю на увазі ті, що від дощу) не можуть зазвучати? Звучать, та ще й як... Сумно...


Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ComForm">
avatar


ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")
ruhlyvy: Кожне слово в цьому тексті - гірке, але повністю правдиве!

leskiv: Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.

leskiv: Оптимістичний, життєстверджуючий вірш. respect



     


Форма входуу
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК    
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com


НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz