Відгоріла природа згарищем, На деревах листя відшуміли. Для них стала земля пристанищем, Білим пухом летять заметілі. Тишиною лягає білою, Сніг кохання пухкий, невагомий. Перший раз і поки не сміливий, Але чомусь до болі знайомий.
Була ця зустріч у кафе,І знову сни хвилюють душу.З тобою ми одні уже,І не забути це я мушу. Своїграв саксофон пісні,І музика звучала в серці.Тебе зустрів я навесні,І мабуть закохався вперше. Тепер лиш спогади живуть,І щастя не вернеться знову.Хмаринки по вітру пливуть,І я один іду додому… Вірш сподобався, таке воно життя. Головне робити так, щоб потім були лише приємні спогади!