І в вирі мрій, і власних протиріч приречені кохати і страждати…
І поглядом стрічаючись, іти, І подумки цілуючи, мовчати, Вдихаючи духів її сліди, Ховатися за усмішкою в шати… І пити каву, де нема свічі, Яка без нас так трепетно згоріла, Тепло якої гріло уночі, І від якої тіло мало крила… На тому ж місці, в той же самий час, За тим же столиком щодня чекати, І з тисяч доль один єдиний шанс, Допивши каву, марячи, плекати… У світі зрад, пліток і божевіль, Ми граєм ролі, сходимо на сцену, І в кожного – життєвий водевіль, Та замість кави п’ємо ми люцерну… І кожен день, і кожну темну ніч Ми згадуєм місця, приємні дати, І в вирі мрій, і власних протиріч Приречені кохати і страждати…
Була ця зустріч у кафе,І знову сни хвилюють душу.З тобою ми одні уже,І не забути це я мушу. Своїграв саксофон пісні,І музика звучала в серці.Тебе зустрів я навесні,І мабуть закохався вперше. Тепер лиш спогади живуть,І щастя не вернеться знову.Хмаринки по вітру пливуть,І я один іду додому… Вірш сподобався, таке воно життя. Головне робити так, щоб потім були лише приємні спогади!
Нехай любов живе хоч в спогадах хоч у житті . бо без любові темно у душі .
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
