А ти така…Така красива (с) Твій погляд теплий, неземний. Зі мною будеш ти щаслива, Бо серце я віддам одній. Твоє кохання чую мила, Струмочок б'ється з-під землі. І в небо підіймають крила, Даруєш радість ти мені:)
Можу сказати одне, я ніколи себе не вважав поетом Кажуть, як прийшло так і піти зможе. На хліб віршуванням не заробити, хоча кому як повезе. При Союзі були тільки свої і без протеже на вершину олімпу піднятись було неможливо. Це зараз ми маємо змогу показати своє, як кажуть напряму до читача через сайти, а раніше тільки те що друкувалось. Я коли роблю зауваження, то спираюсь на загальні знання з приводу віршування. Раніше я тільки здогадувався, що таке віршування, хоча писав вірші і як раніше ви писали, що як і вам то і мені соромно за невдалі вірші, тому я їх вилучив із інтернету, як кажуть на переробку. І віршик на російській мові
Отвыкаю писать, отвыкаю… Видно сердце устало мечтать. Лишь грустит по далекому маю, Где стихами тебя мог обнять.
Нет таланта, лишь только слезинки Превращаются в ранний туман. Размываются грустью картинки, И любовь вытекает из ран.
И умрет сиротливое счастье, Эхо скажет: "Любви больше нет". Разлетится былое на части, Их не склеит словами поэт.
Отвыкаю писать, отвыкаю…
Я ніколи був не проти критики, такої, яка приносить усім користь