Терпко-терпко пахне хвоя,
По якій пробігла лань.
Чуєш, наче за горою
Чутно відгомін зітхань?
Ніч закутала у чари,
Заманила у полон –
Незбагнений і примарний,
Де немає заборон.
Стогне мавка, стогін ллється
Понад скелями, увись,
На ці звуки хтось озветься
Нині, завтра чи колись.
Бо над чарами невладна
В горах згублена душа,
Коли нічка зорепадна
Так спокусами втіша.
Чари дивнії розпустить,
Задурманить дух і плоть,
Цю містерію безумства
Легко так не побороть.
Повний місяць стиглі зорі
Ніжно пестить угорі,
З цих магічних перетворень
Не один до тла згорів. На малиновий жертовник
Хтось Комусь кладе дари,
Промовляючи безмовно
До правічної гори.
Вихиляють мавки в танці
Свої стегна і хвости,
Хочеш стати їхнім бранцем?
Душу в гори відпусти!
Там скуштуєш присмак раю
І пізнаєш власну суть...
Древня ніч не проминає –
Вічна є її могуть!
Містика, дуже казкова. Але про мавки я десь чула.......Щось я не зрозуміла , що хотіла, п. Наталія, про рідний край сказати? Зараз всі почнуть Вас вихвалять, приєднуюсь до всіх.. Бо знаю, що буде далі, а потім всі стануть захищати. Як завжди. Відповідать не буду ....
Я щось не зрозуміла про мавок, та нехай. Щодо "захищати" - мене тут захищати, Ірино, не потрібно, я за фахом адвокат і скоро вже двадцять років поспіль захищаю сотні, якщо не тисячі, народу, так що це не про мене, я достатньо сильна, щоб заахистити і себе, і Вас, і усе Анумо разом взяте. І на останок - кожна думка має право на існування, не слід боятись висловлювати свою думку. Гадаю, якщо кажеш "а" - слід сказати й "б". А щодо "рідного краю" - мова йде про ніч у Карпатах, про рідних мавок і магію карпатської ночі. Мені видається, що тут все зрозуміло.
Так, Таєчко, він має парочку років, колись написаний як коментар на вірша Оксани Мазур ( художниці, що ілюструвала мою збірку). До речі, Оксанка вже на Анумо, лиш вона ще не активована...
Терпко-терпко пахне хвоя, Місяць ллється молоком, - Ніч карпатська зорепадна - Чари, змотані клубком. Десь між віттям стогне мавка Чи з розкоші, чи з туги. Кожна квітка, як жертовник, Скелі й урвища - боги. Ніч серпнева, ніч карпатська - Чари відьомських очей. Душні, стиглі, надшалені - Не забути тих ночей. Місяць срібним напівкругом Обіймає юну ніч. Мавки в танці вихилялись, Світло скочувалось з пліч. На малиновий жертовник Вже покладено дари: Вина, зоряне намисто І полуденні вітри. Ніч циганкою хмільною Ворожила по зірках. Тихо квіти шепотіли, Ніжно танули в руках... Лань тремтлива і печальна Завмира, як силует. Ельфи в синіх незабудках Розпочали свій балет. Калиново і ранково Помирала древня ніч, Щоб з пробудженням русалок Знов подати юний клич.
ще могли бути ріжки і копитця, але пронесло на цей раз
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
1
він у збірці є! Чудовий вірш, магічний! 
Тебе тут давно бракувало, гадаю, що ти станеш тут ( і не тільки) всенародною любимицею! 
