Я ніколи не думав, що в різних контекстах і з різними підтекстами, колись мені доведеться писати неприємні багатьом авторам "Анумо…” коментарі тоді, коли їм лише хочеться чути позитивні відгуки щодо їх творів, але, відчуваю, що потрібно сказати кілька неприємних слів, бо дехто з нас, бачу, намагається ввійти в літературу з галасом, через актив- ну силу наведення контактів, використання зв’язків і знайомств, без ба- жання творити нове, неповторне, незабутнє… Сьогодні, просто завдяки лукавій підтримці більшості користувачів сайту, автори, ледве навчившись трохи римувати, починають самі собі виносити вирок : - "я - поет", але це не завжди являється правдою… Смішно, шкода, проте людей із довгою помилкою в оцінці власного передба- чення величності нині вдосталь навкруг нас… Дуже хочу, щоб наші вірші, рядочки, слова ніколи не забувалися, щоб вони залишалися в душах читачів, як спомин про яскраве та прекрасне, як поле, на якому колись проростуть пшениці з колосками, котрі змінять життя та світ на краще… В мене сьогодні одне побажання – більше концентрованості в передачі відчуттів і в художньому вираженні думок, звільнювати вірші від зайвих слів і порожніх образів, безжалісно просіювати все те, що не йде на користь написаному нами… Повірте, але мені дуже радісно, коли віршів, які потребують чужої допомоги, стає менше… 12.07.12
Реальність приймати – мистецтво велике... Настоянка м'яти нехай стане ліком І зцілить ненависть, що рими не має! Світ надто лукавий... Хоч крихітка раю - У кожній Людині, на денці у серця... Чому ж безупинно в життя круговерті Вітрами сум'яття розшарпуєм груди? Чом душу на шмаття роздерла облуда?...
А знаєш, мій Друже, мистецтво велике - Зцілити байдужість Любов'ю...Ось ліки!
Р.s. "Байдужість" легко можна змінити на "ненависть", остання щоправда не римується з "мій Друже"...(читай між рядками!).
Наталю, якби ота байдужість, про яку ти згадуєш, колись відвідала мене: Невже не відчуваєте між рим Мінору чи мажору ноти в творі?.. Буваю я веселим і сумним, Умію бути ніжним і суворим. Здаюся друзям надто говірким, А недругам - на нелюдима схожим... Я можу всім здаватися будь ким, - Байдужим уявитися не можу!.. Не тобі про себе розповідати, крапка...
Вікторе, байдужість, звісно, не про тебе, а ті слова самі враз прийшли звідкілясь, колись писала щось, де був рядок "Реальність приймати - мистецтво велике...", а далі уже само полинуло після прочитання твого тексту, я ж просто записала те, що в цю мить відчувала... Шкода, що Ти не читаєш між моїми рядками...а там про любов до ближнього...
Ви знаєте, я навіть не знаю що сказати...Ще рік назад у нас був чудовий сайт. Допомагали, радились, підказували,одним словом, творили. Що сталося? Знаєте, як у акторів: якщо артист не навчиться сприймати критику, через деякий час він "штампується" і "вмирає", і для глядача, і для театру. Переважно такі артисти спиваються.Театр і література - це творчість. То якщо хочеш подобатись глядачу, чи читачу, то треба навчитися дослуховуватись до порад. Инша справа, чи ти згоден,чи ні з тими порадами, але навчись вислуховувати і робити висновки...Ну не знаю, це моя позиція. Не люблю я таких речей!!!
Я гадаю, Вікторе,що, у тому випадку, коли не сприймається критика, не варто продовжувати дискусію. Все одно нічого не докажеш, якщо тебе не слухають!!!
Я це давно помітив і неодноразово говорив про те, що завжди потрібно бути готовим(ою) до негативного сприйняття користувачами розміщених на сайті творів, але, але, але... Тепер, Алло, вам зрозуміло те, чому не побачив світ анумівський колективний збірник?.. Не почули, не захотіли слухати інших, затупцювалися, не зрушили з місця...
Земля кругла - не розминемося... Тим паче, що я знаю де ТЕБЕ шукати... Потерпи трошки, в серпні зустрінемось, і я тобі спокійно багато чого розповім, бо телефонні розмови і приватні повідомлення не замінять очного спілкування...
Наталочко, не треба цього робити!!!І мені також боляче за сайт, але чого у житті не трапляється. Я помітила, що немає ні Софії Кримовської,ні Тамари Шевченко,ні Катрусі Матвійко - всі вони могли навчити чомусь. Шкода!!!
Шкода, що Тамара від'їзджає сімнадцятого, а моя донька шістнадцятого, а то б ми ще раз могли зустрітися вже не в Умані, а в Борисполі... Світлана Луцкова повинна незабаром має бути їй на зміну, може й з нею побачуся... Кримовську можна не любити за все, але тільки не за правду... Такою вона була, є і буде... Катруся найбільше мене критикувала, саме завдяки їй у моєму доробку є багато довершених віршів, які охоче показую людям і за які не соромно перед онукою... Прикро, Алло, що такі прекрасні автори (і не тільки - порадники, справжні друзі) сьогодні являться окрасою інших сайтів
я теж відчуваю - прийшла невчасно... просто висловила власну думку - наче і толерантно, а, здається, мене неправильно зрозуміли. Справді, надто рано було в моїй напівгостьовій ситуації висловлюватись) Усіх перепрошую. Успіхів)
Навіщо?.. Чому?.. Оксано, саме сьогодні твоя поезія, а я про це ніколи не соромлюся говорити, може бути тут взірцем для інших, просто нікому непотрібна та погано прихована чиясь гордість чи заздрість не дозволяє поставити за розміщені тобою на сайті вірші справедливі оцінки, адже це помітно і дуже неприємно, правда...
Можу сказати одне, я ніколи себе не вважав поетом Кажуть, як прийшло так і піти зможе. На хліб віршуванням не заробити, хоча кому як повезе. При Союзі були тільки свої і без протеже на вершину олімпу піднятись було неможливо. Це зараз ми маємо змогу показати своє, як кажуть напряму до читача через сайти, а раніше тільки те що друкувалось. Я коли роблю зауваження, то спираюсь на загальні знання з приводу віршування. Раніше я тільки здогадувався, що таке віршування, хоча писав вірші і як раніше ви писали, що як і вам то і мені соромно за невдалі вірші, тому я їх вилучив із інтернету, як кажуть на переробку. І віршик на російській мові
Отвыкаю писать, отвыкаю… Видно сердце устало мечтать. Лишь грустит по далекому маю, Где стихами тебя мог обнять.
Нет таланта, лишь только слезинки Превращаются в ранний туман. Размываются грустью картинки, И любовь вытекает из ран.
И умрет сиротливое счастье, Эхо скажет: "Любви больше нет". Разлетится былое на части, Их не склеит словами поэт.
Отвыкаю писать, отвыкаю…
Я ніколи був не проти критики, такої, яка приносить усім користь
Поки нічого додати, крім того, що однозначно проти "безжалісного просіювання творів". Здається тут і є різниця між користувачами нашого сайту. Тому і виникає багато суперечок.
Добре, що я не можу віршувати, бо ніколи не буду думати, що у мене є майже досконалі вірші. Також спеціально не вдаюсь до глибокого розуміння теорії віршування, будови вірша, не можу написати сильний і стильний коментар (хіба що "зпіонерю" пару "покручених" слівців з нашого чи інших сайтів). Як і спочатку створення сайту, так і досі читаю вірші спочатку душею, іноді "настроєм" і тільки потім розумом (тут трохи схоже на те, що відчував під час написання коменту, але не точно).
Можливо когось обурить "слащавість" сайту, без крутих розбірок творів, без порад, від яких у одних авторів можуть піти сльози, а інші хочуть зі злості викинути з вікна монітор. Такого не повинно бути. Тож пане Вікторе, а також інші користувачі, давайте більш точніше обирати кому і що писати у коментарях. Не хочуть прислухатися, тож і не треба коментувати. Було б добре, якби полеміка була, як Ви казали у попередньому творі, гостра, жвава, але із посмішкою на вустах. А тут, бачимо геть по інакшому. Хто правий, а хто ні, час розсудить...
Завершу словами lirik1205: Я ніколи не був проти критики, яка приносить усім користь
Мій коментар "Зливи", здається, розміщений під №15, вкажіть мені, пане Василю, на те, в чому ви особисто не погоджуєтеся зі мною, бо не розумію взагалі про що йде мова?.. Я вказав пані Катерині на очевидні(не всі)недоліки, вона, мабуть, судячи з її коментів бажає ще того, щоб я дав їй якісь поради щодо внесення змін у вірші, ось і все, чи, може, не так?..
То вже нехай Катерина скаже сама про це. Я бачив тільки те, що звичайне обговорення вийшло за межі простих порад. Тож і взяв участь. Принаймні не перший раз після Ваших коментарів сайт трухає як корабель у 9-бальний шторм. Частина анумівців не один тиждень не може прийти до тями. Тож і заклиаю робити висновки. Не розлютитися і кинути сайт, а як і казав раніше, придивлятися, що, де, кому і як писати. Звичайно, якщо я не відбив у Вас бажання бути тут. Усе просто, хоч не так просто, як здається на перший погляд.
Василю, для того, щоб сказати комусь правду, потрібна мужність, і, повір мені, не кожен, на жаль, здатен на те з тих чи інших причин... Я просто вказав автору на очевидні помилки в творі, сподівався, що мої зауваження сриймуть із розумінням, а тут - несподіваний перехід теми в інше русло...
Читала і не втручалася, бо немає про що говорити.. Сто раз переговорено одне й те ж саме. Скажу правду прямо. Мені дуже прикро, що я втратила автора якого із задоволенням читала. Дуже прикро, бо незважаючи ні на що я Вас сприймала таким, яким Ви є і цінувала за те, що Ви є. Але, я маю життя і маю вибір: що їсти, як жити, кого читати. Я не хочу читати автора, який зверхньо відноситься до своїх читачів (а всі автори сайту не лише автори, але й читачі). Вибачте, Дідусю. П.С. Моє серце відкрите, але аргументами можуть бути лише вчинки (слова це інколи просто набір букв... ) Гарного дня і всього найкращого. З повагою, Наталя Гуркіна.
Правду ти Вітя написав і у коменті на твір, правду написав і тут Питання в тім чи комусь потрібна правда? Бо зважаючи на відповіді автору "Зливи" , "Горобці і ротом при звв"язуючому слові всі" вуха не ріже Цікаво чому ж мені врізало? Але я не про те! Можливо і справді не потрібно їх бити??? Нехай пишуть один одному (Катерина Чумак і Савелюк Валентина) ОДИ і похвали... Адже будуть "ЗАХИЩАТИ" від таких тиранів як ми з тобою...
Лежачого ніколи не б'ють, а ось допомогти йому підвестися - свята справа... Шкода, часом, коли людині буває зручніше в такій позиції, проте, то вже її справа...
Пане,Medbrat,якщо їм пишуть оди і похвали(як Ви висловились),то значить їхня творчість на це заслуговує.Критика-це не лише акцент на недоліках твору,це в першу чергу розсудливість і толерантність,а не грубий цинізм.Будьмо терплячі одне до одного.
Доброго дня,друзі ! Хай принесе він усім вам приємне спілкування,щиро цього бажаю! Хотіла не писати,але носити свою думку при собі теж не можу.Я не сайті рік (з маленьким ховостиком ),прийшла сюди випадково і була безміри щаслива тим ,що потрапила в коло людей високої моролі, Поезія для мене те,що лікує душу,те ,що не дає зламатися .Поеткою високого рівня себе ніколи не вважала ( для цього потрібно спец.заклади закінчити,а я в житті ,з дуже серйозних причин .,здобути спец .грамоти незмогла ,хоч бажання було і до навчання завжди з радістю),але ,побувши на сайті зрозуміла,що тут "СЛАБОЄ ЗВЕНО" виживають,або ігнорують (це я про себе).Крім П.Наталі Г. , П.Катерини Ч.,п.Василя С. ніхто не протягнув руку підтримки. І не потрібно кривити душею,ні я ,ні КатеринаЧ.не винні в тому ,що з сайту пішли сильні автори ,вони пішли,певно ,тому,що гора на гору наїхала.Давайте продовжимо діалог зваєморозуміння,але я категорично Не сприймаю ПОДАЧУ ЗНАНЬ З ПІД БАТОГА!!!
Радий бачити тебе, Катю, знову на сайті. Мені приємно, що оцінювачі коментарів не вникають зовсім у їх суть, ставлять свої оцінки не змісту прочитаного, а своїм уподобанням, а то б "твої сині трійки", повір мені, відразу "почервоніли",... :tongue:
Передалось Ваше занепокоєння після прочитаного... Але є одна річ, яку б хотів сказати..критика повинна бути не образливою, конструктивною і "доброю", а то буває напишуть "цей вірш - ніякий" (і таке буває, з власного досвіду знаю) і вбивають бажання писати далі.. Я щиро вдячний тим прекрасним авторам, які допомагали і допомагають робити вірші кращими...Завдяки таким метрам, як Роксолана Вірлан, Наталя Данилюк та інші, я і багато хто такий,як я,стали писати краще...
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
1
Кажуть, як прийшло так і піти зможе. На хліб віршуванням не заробити, хоча кому як повезе. При Союзі були тільки свої і без протеже на вершину олімпу піднятись було неможливо. Це зараз ми маємо змогу показати своє, як кажуть напряму до читача через сайти, а раніше тільки те що друкувалось. Я коли роблю зауваження, то спираюсь на загальні знання з приводу віршування. Раніше я тільки здогадувався, що таке віршування, хоча писав вірші і як раніше ви писали, що як і вам то і мені соромно за невдалі вірші, тому я їх вилучив із інтернету, як кажуть на переробку. І віршик на російській мові 
