О... То мене, виходить, не лише почують, а й побачать?.. Хм... Треба добре подумати, адже я дуже ціную своє специфічне віршоване інкогніто Можливо, скористаюся аудіозаписом
:))) Нікуди не спішу і зовсім не тікаю: Я просто так пишу, Хоч норми віршів знаю.
Ламана лінія Віршованої смути - Та чом не можу я Від НИХ іншою бути?..
Насправді, кожна нова строка у цьому вірші виділяється інтонаційно - у цьому і прикол цього стилі. От якби Ви були реал-лайн, я б Вам прочитала вголос і Ви б зрозуміли :)))
Дякую за зауваження. До речі, коли писала вірш, саме думала про це. Звісно, міняти уже не буду, аби не псувати риму, але в майбутньому ставитимуся до цього ретельніше. Дякую ще раз!