Відшелестіли твої очі. Заплакали сумним дощем. Де втратили загублені квачем Ми сни свої солодкі та співочі?.. Відгомоніли рук палких романси. Й слова втомилися кружлять у танці. І журяться ображені світанки, А з ними – й мрії вмерлі коло ганку. Мені – холодну втому ночі, Тобі – гарячі пестощі туги. Ми разом оступилися межі... То хто із нас тепер банкрут, скажи?..
Гомінке, яскраве кохання... Жаль, що коротке. Як спалах зорі.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
leskiv: Рада знову Вас бачити на сайті з прекрасним і мудрим віршем. Ви вірно підмітили недоліки людського характеру. Але такими нас зробив Господь, він же Матінка природа. Не ангели ми, і в лиху годину наші
у Вас 
0
Дякую
