Найважче – це шукати порятунок у словах й поясненнях своїх бездумних дій. Чому у двох дорослих головах така реакція на ряд простих подій?.. Так важко ворошити небуття – від цього тільки гірше вам обом. Ховайте, як мерця, життя – там, де ви разом. І не губи у зграї емоційних слів тих, ким ти марив, і кого любив.
Куди Ти так спішиш? Невже втікає муза? Ти хочеш мати вірш, Чи критики гарбуза? Спинись і відточи, Щоб зміст тримала форма, Не справишся, - кричи, В нас допомога - норма.
:))) Нікуди не спішу і зовсім не тікаю: Я просто так пишу, Хоч норми віршів знаю.
Ламана лінія Віршованої смути - Та чом не можу я Від НИХ іншою бути?..
Насправді, кожна нова строка у цьому вірші виділяється інтонаційно - у цьому і прикол цього стилі. От якби Ви були реал-лайн, я б Вам прочитала вголос і Ви б зрозуміли :)))
О... То мене, виходить, не лише почують, а й побачать?.. Хм... Треба добре подумати, адже я дуже ціную своє специфічне віршоване інкогніто Можливо, скористаюся аудіозаписом
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
та
у Вас 
0
:hands: 
Дякую! Я не можу пояснити цього приколу, тому що не вважаю вірш своїм найсильнішим, - але завжди і всюди в нього найбільше шанувальників :))))
