Роксолано,а з чого ти взяла,що наголос на о,якщо наголос на Ї,чи ти мала на увазі,що вкінці пишеться буква і своі,наскільки я знаю "свої" і наголос у мене вірний,хоч я його й не виділяла.Рада що тобі сподобалось.
Дуже хочу підвищити твій рівень довіри,але не знаю як це робиться.Мені дуже сподобався вірш, а твої фото прекрасні.Ти багатодінта мама? Ніколи б не сказала.Виглядаєш- супер.Мені здається та Роксолана,що стала султановою дружиною була схожа на тебе.Така ж вродлива, розумна, багатогранна і любляча.Справжня патріотка своєї землі. Як гарно,що Україна має таких доньок, жаль тільки,що працюєш ти в Штатах.
Мені сподобалось, хоча й сумно,що почуття не залежать від природи.Щасливий і мудрий той, хто вміє відкрити у старому коханні друге дихання, головне- бажання.Удачі.
Роксолано,знову браво.Вірш і справді дуже глибинний, про прості здавалось речі,але це вкотре говорить про те,що ти володієш окрасою слова і мені дуже подобається твоя творчість.
Роксолано,привіт.Вже давно не була на сторінках сайту,а ось зайшла і подумала,- як я за ним скучила.Перше,що кинулось в очі твій вірш,як завжди гарно, класно.Мабуть всім знайоме те писання на колінах...Мені сподобалось,ти молодець.
Не все те горе, що без рими, Не все те щастя,що блищить. Допоки житиму, нестиму Лиш те.що в серденьку щемить. Дякую,Ігорю, за коментар.Для мене головне донести до читача почуття,а оцінка не така важлива.