Вірш прекрасний,в ньому вся ти,без останку.Таємниче,загадково до останньої стрічки,бо спочатку я теж думала,що вірш адресується чоловікові. Ти-Роксолана...ніжна,загадкова, Твоє ім"я від пра...пра...пра...тече. Твоє барвисте,українське слово, Тавром у серці людям запече. Не будь сувора до експромту.
Так солодко і красиво.Мені сподобалось. Мармеладне серце, Очі-намистини, Скільки в Тобі волі, Скільки в Тобі сили... Ти в душі філософ І романтик трішки, Я Тобі бажаю рівної доріжки. Щоб писались вірші, Поважали люди, Хай добро і щастя Завжди поруч буде.
Мені вірш теж сподобався,а що до критики,то мушу сказати,що критика теж може бути повчально-доброю і навпаки жорстоко-злою,звідси і наслідки:чи прислухатись,чи зробити все навпаки.Можна багато наводити цитат знаменитих людей,але все йде від нашого сприйняття світу,від того як ми до людей відносимось.Ваша критика була здебільшого злою і лише останнім часом я помітила зміни.Ніхто не досконалий в цьому світі і нам є чого навчатись в різному віці.Бажаю вам доброї творчої наснаги.
Знаєш,Роксолано,коли викладаю вірші на розсуд,якось завжди хвилююсь,ніби йду на іспит,іспит під назвою життя.Мені дуже важлива кожна думка,і,зокрема,твоя.Просто радісно від того,що тобі сподобалось,дякую, подруго.
Вдячна вам, друзі, за всі ваші коментарі.Серце наповнюється глибокою радістю від того,що у мене так багато щирих друзів і товаришів.Низький уклін всім,хто читає мої вірші.
Де мене роки навчать Виділятись у окрузі...Як це мудро звучить з ваших юних літ.Змістовно і життєво,а все інше виправиться.Головне на мій погляд,щоб вірш був наповнений життям і душею,все інше відкорегується з часом.Мені сподобалось.
Ну що ти,немає за що виправдовуватись.Дякую,Сашко,що зайшов на мою сторінку,ти такий рідкісний гість у мене.Рада,що тобі сподобалось.Твій віршик мені сподобався.Кажуть чоловіки: чим менше ми кохаєм жінку,тим більше їй подобаємось.Хочу тобі сказати,це неправда. Одноманітність- це наш ворог, Зітре любов усю на порох І тактику міняти треба, Допоки сонце сяє в небі, А як зійде зоря кохання, Подай їй каву без вагання, Щоб гіркота оскому збила, І пташечка тебе любила.
Захоплююсь вашим талантом,Наталко.Думаю, правду історії знають лише ті,хто її проживав.Важко народові обрати вірний шлях,бо перегинали палку і ті і інші.Але історія є і треба її пам"ятати,щоб не припускатись тих помилок,що були зроблені.Саме страшне-це війна і дай Боже нам вирішувати все мирним шляхом.