Як з глибокої криниченьки напився живої водиченьки . Гарний вірш, Роксолано. Багатий, щедрий на внутрішні почуття. Коли його читаєш забуваєшся про все. Сподобався.
Дякую Вам Василю, що забулися, хоч на хвильку, в моєму вірші.Шкода, що я вчора з Вами на Пегаса не полювала....а сьогодні перечитала- настрою прибуло...
Ой, як красиво! Бравісімо! Що значить вірш про найпотаємніше, намріяне, таке бажане... Про КОХАННЯ!!!
Але чому "край" у кінці?
"...воскресне спогад з дотику долонь... ...Я ще жива, ще хочеться мені!
Встели оту сорочку домоткану,- Я втоплюся в розмаї вишиття, Почую сильний пульс, немов осанну Життю самому - рада мов дитя!
Розлийся в мені ріками гучними! Зірковим сяйвом душу зацілуй!..."
Це ж Ви звертаєтесь до НЬОГО! КОХАНОГО... Надто багато чоловічих, конкретних, живих ознак для абстрактного і узагальнюючого слова "край". Вибачте, Роксолано, але я саме так сприймаю Ваш твір. У всякому випадку мені б так хотілося...
Олександре, Ви, майже, розшифрували мій вірш, і, майже, розкодували мою душу. В розуміння "КРАЙ", я і справді вкладала не тільки опис Батьківщини; справа у тім, що для мене, на відстані, Край,(окрім територіального розуміння, історичного фактору, надбань культури,духовности)- став ще і частково іменем дорогої моєму срецю людини- чоловікові, котрий вкладав своє життя і силу в розкрилення і злети України. Тепер його ім"я і КРАЙ- для мене поняття нероздільні.Дякую Бам ,Олександре, за таку проникливість і чутливість. З великою повагою до Вас!
Ви мене заінтригували ще більше. Хто ж цей щасливчик, якого Ви удостоїли найгарніших людських чеснот? (Я хотів би висловитись інакше, але не дозволяє певний епістолярний етикет).
Клас! 5.0. А якщо б змінити, трішки, порядок слів і наголоси?...
Зігрій знімілі крила в довгім леті... Мої померзлі ранки в чужині... Твої відчути обрії нестерті, Я ще жива, ще хочеться мені! Встели оту сорочку домоткану,- Втоплюся я в розмаї вишиття, Почую сильний пульс, немов осанну Життю самому - рада, мов дитя! В мені розлийся ріками гучними! Зірковим сяйвом душу зацілуй! Купайлівськими ночами отими Калиново, пісенно заструмуй!
Сашко, сто раз дякую Тобі, що не тільки прочитуєш поезію, а і вдумуєшся глибоко. Тобою поданий варіант- довершений.Виправлю обов"зково! Пане Іванко, дякую сердечно!
Гарний вірш, Роксолано, - щирий, емоційний та образний. Єдине, на що вже звернув увагу й Олександр, - наголоси. Ось ти римуєш "гості" - "прості", а я читаю "гОсті" - "простІ", так виходить тому, що я читаю слова літературною мовою тлумачних словників, а не діалектичною, як, буває, це хтось пояснює...
Дякую, Вікторе! Так, ((прОсті) це, однозначно,- діалектизм: не захищаюся і не виправдівуюся.Але, я виростала, на поезії В.Стуса- саме він дозволив мені використовувати часом такі речі заради щирості вірша, заради його правдивості. Та і у Ліни Костенко, зелені птиці злітають вгорУ- а не вгОру.Часом так можна- чесно!
Вірш прекрасний,в ньому вся ти,без останку.Таємниче,загадково до останньої стрічки,бо спочатку я теж думала,що вірш адресується чоловікові. Ти-Роксолана...ніжна,загадкова, Твоє ім"я від пра...пра...пра...тече. Твоє барвисте,українське слово, Тавром у серці людям запече. Не будь сувора до експромту.
гарний вірш, пані Роксолано, тільки перший куплет мені щось не дуже сподобався...оте "прОсті" вибивається з загальної гармонії вірша.. але вірш вийшов легим, прозорим та ніжним.. головне, зі щирістю.. ставлю 5.0....
Дякую за насолоду, яку отримав, читаючи Ваш вірш! Яку хвилю він збурив! Я теж поважаю змістовні коментарі друзів, які допомагають удосконалити твір. Щось, останнім часом усі зациклилися на наголосах. У Шевченка як? "Думи мої, думи мої, лихо мені з вами..."
п.Пилипе, радію, що читаєте мої твори- маю за честь! А стосовно наголосів, то хочу сказати, що є в тій площині такі речі, як діалектичні наголоси, і, такі, які повністю спотворюють семантичну підоснову, та словобудову.Коли автори помиляються з наголосами скажімо такими: зИма- зимА. хОдити. ходитИ- то це груба і недопустима помилка.А,коли, наголоси діалектицного походження,:вЕрнеться -вернЕться, втОплюся- втоплЮся- то це речі у віршотворі абсолютно допустимі- більше того: часто вживані навіть класиками. Я вже вище подавала приклади із творчістю Стуса, Л. Костенко і багато інших. Але дякую п. Пилипе, що видобуваєте з вірша змістову суть.Щасти Вам!
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
leskiv: Дякую за коментар. Вони не дурні, їх так "оболванила" їхня рашистська пропаганда,що витверезити їх можна лише з допомогою зброї. Інакше не зрозуміють, не дійде. Це як у фашистській Німеччині
та
у Вас 
0
:hands: 
Відчувається глибока туга за рідним краєм...