Роксолано,як завжди,сильно,патріотично,з величезним почуттям гордості від того,що Ви- українка.Майстерно.Вірш справді важкувато читається,він не простий.Для того щоб зрозуміти його-потрібно перечитати кілька разів,осмислити.
Якби Ви,Андрію,знали,як приємно читати Ваші слова.Настільки приємно,що хочеться розцілувати весь світ і писати,писати,писати...Дякую Вам за теплий відгук.Вірші- це моя розрада,особисте...
Маю щось написати, бо вже звикла коментувати те, що припало до душі.А Ваш вірш, Іванку, припав до душі, бо всі ми люди і всі грішні.Це ніби двобій- усе життя.Але дуже хочеться, щоб перемагало добро.Приємно читати Ваші вірші.За творіння 5.
Дякую,Роксолано за Ваші теплі слова.Поправка мені сподобалась, можливо заміню.Дуже хочеться назвати Вас другом, мені здається, ми вже сто років знайомі.Дякую Вам ще раз.
Іванку, вірш,як завжди, змістовний.І хочу сказати наступне: Що кожен смуток, то лише потреба, Щоб кожну радість серце відчувало, Як є талант-журитися не треба Всьому свій час,як матінка казала.
Це сильний,справедливий твір.Дуже сподобалось, пане Олександре. Не мені судити про рими,бо пишу почуттями,простими словами,але вірш мені більше сподобався російською.Революційна гірка правда.