Для чого ми складаємо куплети У світі тих, кому не треба книг, Всі серед криг, не видно там відлиг, Для чого ж ми існуємо, поети? Для чого їм свобода, птиці – неба, Коли в руці стоїть чужа печать, Всі відлітають, дуже швидко мчать У клітку золоту, яку їм треба. Для чого клятви в вірності тепер, Якщо всі тайни на телеекранах, Від цього слід на свіжих моїх ранах, Тому поет в мені ще не помер. Для чого ти сьогодні подзвонила, Адже давно у тобі місця мало, Для чого мені свіже твоє жало, Яким мене сьогодні ти вжалила. Для чого соловей співає зрання Для тих, кому життя є на повторі, Для чого й досі падають ще зорі, Якщо не збудуться усі бажання. Шукаємо серед гріхів святого, Чи є на порятунок ще хоч шанс? Чи кожен смуток – то лише аванс? На цій землі і досі ми. Для чого?
Для нових душ, що прийдуть після нас, Для них, готуємо ми простір цей і час. Щоб на землі цвіли нові сади, Щоб помислами чистими жили завжди Ті люди, що заселять земний рай. Живи мій друже, дій, твори і сострадай!
Деяких поетів за життя ніхто не читав і видавалися їхні твори тільки після смерті, але це не заважало їм творити. Якщо в душі є потреба творити, то їй не важливо читають чи ні. Успіху!
Іване, мусите слідкувати за такими речuмa: "Для чого клятви (в в)ірності тепер," Також багато рядків із запитальним змістом , але знаку запитання Ви не ставите. Це , звичайно, можна відредагувати і було б усе добре, якби не деякі неузгодження із самою смисловою закладкою твору. Наприклад: "Для чого ми складаємо куплети У світі тих, кому не треба книг," - не віритиься мені тут.Невже існують тільки поети і всі решта, хто не любить книг? Трішки переграно і задраматизовано, хоча згідна з Вами, що проблема "Книгоігнор"- існує. Далі: "Для чого клятви в вірності тепер, Якщо всі тайни на телеекранах, "- не розумію цього.На телеекранах не тайни, а такі собі 25 кадри, що кодують людей, та й інше сміття на вибір. Зненацька з"ява жіночого образу, якась відірвана від основного задуму і теми вірша. I ще ось: "Для чого (мЕні) свіже твоє жало,"-тут щось із наголосом не так. Отже: прошу вибачення, що ось так, зі скальпелем і непрошена, увірвался в цей вірш, але хотілося бu його доoпрацювати.Тема "Поет"- справді цікава! Ce гарно, що Ви її торкнулися.
дякую за коментар та зауваження.. ну співзвуччя "в вірності" - згоден.. знаки запитання я вирішив забрати, поставивши лише в кінці, щоб спочатку була просто розмова, а потім запитання..це скоріше монолог, ніж сукупність питань, а питання - в кінці. щодо рядків про книги - повірте,так і є...їх читають одиниці, та і то викидають з кімнати, як непотріб..чому ви зробили висновок що "існують тільки поети і решта, хто не любить книг", якщо я мав на увазі зовсім інше...Для чого писати, якщо не читають - ось головна думка цих рядків(та і вірша взагалі). про тайни телеекранів та клятв в вірності - це алегорія,що зображує якраз оте сміття телебачення,яке відірвало людей від читання.. поява жіночого образу - то вже мій експеримент, наскіьки вдалий, не мені судити,зв*язок тут не змістовий, а емоційний..
ось так от..) а за скальпель - спасибі, він згодиться))
Іванку, вірш,як завжди, змістовний.І хочу сказати наступне: Що кожен смуток, то лише потреба, Щоб кожну радість серце відчувало, Як є талант-журитися не треба Всьому свій час,як матінка казала.
Радію за Івана і я! Відчуваю, що Він багато переосмислює; не лякається питань, котрі виставляє перед Ним життя; шукає відповіді і вектор його спрямований на добро, справедливість! Все буде добре! ( і з віршами також!)
А мені вірш сподобався.Дякую ,Іване,за таке творіння.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
