Мати діток проводжала За ворота з ними вийшла Обіймала, цілувала І марніла, наче вишня. Країть серце ця розлука І не буде вже спочинку, Мала мати таку долю, Діти вийшли на стежинку. Ось і все, що їй лишилось Зустрічати й проводжати... А колись були маленькі, Треба було клопотати. Та тепер усі дорослі, Виросли і розійшлися І лишилася матуся постаріла, сива вишня. Приїздили, все раділа Бігала і щебетала І,здавалось, що ніколи Ця матуся не стомлялась. А тепер стоїть на стежці сива горлиця й тріпоче, Сивина у мами в серці, А вона радіти хоче. Ось така свята і вічна Завжди буде при дорозі На вустах усмішка щира, А в душі- суцільні сльози.
Дякую,пане Тарасе,що удостоїлась честі бути прочитаною Вами.Ви бувало не родич пана Івана, що поливає всі вірші брудом???І хто Вам сказав,що я хочу з Вами балакати???Є люди,яким це подобається,а Вам я раджу написати хоча б щось самому!!!
Низький уклін Вам за цей вірш, пані Оксано! Свята Правда звучить у вірші! "Ось така свята і вічна Завжди буде при дорозі На вустах усмішка щира, А в душі- суцільні сльози." Неперевершено!
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Asedo1949: Кричать у вічі: «Слава Україні», Та, як чорти, в Вальпургієву ніч Танцюють нишком на чужій руїні, Обіцянками скріплюючи клінч… Правдиво сказано...Підтримую.
та
у Вас 
0
