Я не знаю, чому все про тебе пишу Вкотре осінь стежки застеляє твої, Вкотре цвітом весна зачаровує вишню, Вкотре наш соловей їй дарує пісні. Перечитую знов ту єдину листівку І зворушую пам"ять,на смак- гіркота... Збудував ти у серці моєму домівку І без тебе вона невимовно пуста. Час лікує мене, вже затягує рани, Тільки горе- рубці залишають сліди. Вже давно чорна прірва, дощі поміж нами, А від тебе я все ще чекаю - прости...
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Ви знову торкнулися теми, яка є однією з найскладніших у людських стосунках - любові без взаємності, але без гіркоти, а з глибокою повагою до почуття як такого.
virchi:Ви підняли тему, яка є однією з найгостріших у нашому суспільстві - бідність людей похилого віку. Ваша поезія б'є точно в ціль, викликаючи глибоке співчуття та обуренн
у Вас 
0
