Так душевно, аж серце щемить...Так, на жаль в дитинство немає вороття, лише спогади відносять нас у ті далекі щасливі дні, де ми почувалися такими безтурботними і життєрадісними!Гарний вірш, пані Катю!
Час вже...Та не кожному є куди вертати, адже ситуація в державі так і не змінилася...А люди виїзджають не з доброго життя...Щемно і ностальгійно написано. Дай Боже дочекатися покращення!
Який він милий - Ваш сніжок, хоч і нежданний...І в нас сьогодні зима хазяйнує.Вже сніг майже розтанув був, а зимонька знову повернулася і нагадала про себе!