РОЗМОВА ГОЛУБКИ З БОГОМ

*****

Прошуміла луна плаєм,

 Громами трембіти,

 Подалися за ручаєм

 України діти...

Сіли десь під небом синім,

  Стомлені з дороги,

  Там голубка на калині

  Воркувала з Богом.

  - Поверни, голубко, дому

  Вірних синів-дочок,

 Не повернеш - впаде долу

   З неба голубочок!

- Та як тепер кожного

 Дому навернути,

Коли пани-безбожники

 Влили їм отрути?

 Обробляли ними ниви,

 Хліба напекли вже,

Обібрали їх до гриви,

  Аж напнулись грижі...

-  Подарую табун коней

Та збіжжя амбари,

  Блискавицями розгоню

  Злісних яничарів.

Обіцяю – від сьогодні

  Пильнувати буду,

Не залишиться голодний

  Козак від облуди…

Лети в парі з голубочком,

  Вертай українців,

Я тим часом вози-бочки

 Наберу гостинців.

Час бо вже вам, голубочки,

  Світом воркувати -

 Навертати синів-дочок

 В голубі Карпати!