Щемно...У щоденних турботах часто забуваємо про найрідніших, а вони завжди чекають з надією...Прикро, що мирська суєта відсуває на задній план духовні цінності.
І правильно: не треба ні про що шкодувати, навіть про власні помилки. Бо все це - досвід для кожного з нас. Життя складається не лише з приємних моментів, всіляке доводиться пережити. Але це наш шлях і з вірою в серці людина все подолає. Життєвий вірш.
Що правда, то правда! Нічого роззиратися на всі боки, коли своє гніздечко звите. А якщо таки вскочив, то про яку порядність тут може йти мова? Катюзі по заслузі!
Дякую за такі слушні роздуми, пане Укране! Добре Вас розумію. Коли людина далеко від рідного дому, хочеться, щоб час збігав якнайшвидше і наближав мить повернення до рідної домівки. Коли ми з моїм чоловіком ще тільки одружилися і він почав їздити на заробітки, я ніяк не могла згаяти час без нього...Щоб легше було пережити розлуку, я перекреслювала у календарі кожен прожитий день і рахувала, скільки днів вже залишилось позаду...Кожен такий хрестик наближав час нашої зустрічі і тішив мене надією, що вже недовго залишилось чекати. Отак я намагалася згаяти нецікавий мені час, очікуючи на близьку людину... А Вам - омріяного повернення додому! Хай час, який залишився, збігає непомітно!
Пане Юрію, дякую Вам сердечно! Не раз спостерігала, як світло сіється згори, наче дрібний золотистий пісок...Це і надихнуло мене на створення такого образу.