Кожний заслуговує таких дітей , які самі( батьки)...Вони забирають батьківські гріхи, якщо ті самі не встигають відпрацювати і свої надбати не забувають...А тоді що маємо, то маємо.....І не потрібно плакати, що діти забули родичів .....
Щемно...У щоденних турботах часто забуваємо про найрідніших, а вони завжди чекають з надією...Прикро, що мирська суєта відсуває на задній план духовні цінності.
Дякую,пані Наталю,я підтримую вашу думку, бо вона правильна.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Ви знову торкнулися теми, яка є однією з найскладніших у людських стосунках - любові без взаємності, але без гіркоти, а з глибокою повагою до почуття як такого.
virchi:Ви підняли тему, яка є однією з найгостріших у нашому суспільстві - бідність людей похилого віку. Ваша поезія б'є точно в ціль, викликаючи глибоке співчуття та обуренн
у Вас 
0
П.Галинко,дуже гарний,щемний вірш.Мабуть не один синок задумається читаючи такий вірш!
