п. Валерію, повернулася на Вашу сторінку, бо хочу сказати, що Ваш вірш заслуговує бути оціненим на 5. Шкода, що зі свого коп"ютєра я не можу оцінити рейтинговими зірочками :(
"Ми вражено дивимось, що наробили: Знічев’я, з погорди і марних образ "!!!!!!!!!- Власне, що З МАРНИХ ОБРАЗ - як важливо щоб кожен дослухався цих слів! А останній катрен- взагалі сильний образ : "А бридкий лапатий павучище Смокче кров з метелика душі. " Дуже перeжитий Вами твір- ціную такі речі!
Іване Давиденко! Ви ж як Сонечко ясне зігріваєте тут на сайті усіх авторів своїми oплесками- дякую, що і мого віршика не оминули!Хай щастить Вам, Світла Людино!
Валерію, рада Вам у себе на сторінці! Дякую за добру оцінку віршика! Щодо слова "РИЧИТь"- НІ!- це не русизм! Про це го ворить нам Великий Тлумачний Словник укр. мови. Є, звичайно, і слово "гарчить", але тлумачитьстя також які "Ричить".Стосовно гілки під зливу", то як By бачите такий варіант: "Я ВИГИНАЮСь ГІЛКОЮ ПІД ЗЛИВУ"? ТАк , діойсно логічніше! Дякую, Друже, що зауважили!
Дуже знайоме відчуття, Василе. Кожен вірш, немов портал в душу автора, а там цілий всесвіт. І радієш повсякчас, коли лиється у віршовій формі, світло! Хай буде Світло! Просто дивуюся, як же гарно Ви вклали це розуміння в один лишень катреньчик. Гарно!