Мені згадалося, як моя сестpичка(ще малою зовсім була) питалася за кожну собачку на вулиці: "А де її мама?" і поки не знайшли для собачки іншу собачку -маму- це була ціла трагедія... Знаєш, Валю, ти так багато про що сказала в цьому творі. Часом здається, що найстрашніша істота на землі- це людина, адже стільки всього за нею. А собака у гармонії з природою. За нею навіть лихослів"я немає. То значить, що? може людство у якийсь момент свого розвитку пішло не тою стезею? А може: чим вищий розвиток- тим більша спокуса і т. д. Дай Боже нам крихту тієї гідністи......
Так і було замислено...я так і хотіла подати саме цю чaстину, бо тут напрyга емоційна ЛГ- надзвичайно висока. Радію, якщо мені щось вдалося.Дякую п. Катю.