Я дякую Богу, що в світі, де повно незгоди Стрічаються люди із справжнім і світлим ім"ям- Тоді у душі розквітає надія. Незгоди зникають в пітьми, залишаючи присмаки снам. Я Боже Тобі відвібрую сердечним ударом За Те, що не всі піддалися спокусам наруг, За те, що є люди вдаровані сонячним Даром За те, що так поруч... і щастя, коли це твій Друг!
Відчутна Ваша легко-оксамитова подача твору -це дуже гарно! Глибочить і внутрішня ідейна лінія, що має ,попри весь спокій, емоційне наростання! Хочу уточнити стосовно наголосу навзаЄм" "ДАвні пОчуттЯ не ОхолОли
І не вмЕрла в дУшах нЕнасИть.
тИ менЕ, я знАю, мИмовОлі
нАвзаєЄ продОвжуЄш любИть!" Отож " навзаЄм" це дань змісту? (авторський нагаолос?) бо у словнику є навзАєм. Дякую ,Вікторе, за можливість читати ці радки!
Вимальовую знов поміж нами незримий місток... Розверзається небо на поклик сердечного гласу. Дотягаюся суті...ще б тільки надії ковток До заспраглої віри, до нерву, що в ритмі колапсу Обертає мене на орбітах земних пробувАнь.. Перебуду, перЕйду, пройдУ і добуду забуте! Хто накреслив ті межі- оту-лезозгострену грань, що розтяла світи? Ну і що, коли ти щось незбуте? Це лишень ще гостріше напружує зболений зір Це сильніше в сто раз магнетує і зваблює крок, Так важливо, що ми з різнобіччя літаєм до зір І в одній площині світлощастя будуєм місток!
любов у серці Поета гріє і творить чудо. Без того дива для нього "завтра" мабуть не буде. Любити треба- це як вдихати повітря в груди. це як прозріти у світ стогранний Це значить: БУТИ Розмалювати Усе довкола В слова пророчі, У букви світлі, у рими легкі, у сни діточі. Яка різниця, Коли настане те духодляння?- важливо те, що заіскриться йому світання. ізійде сонце над полотенцем для вишивання, А ти поете на ньому виший слова- кохання.
Ви мене усміхнули, Валерію. Звісно, що творчі натури - нелегкі за характерами, а коли ще й двоє творчих.......звичайно, що складно із тигрицею- ще й бо....але ж тільки він і може з мене видобути оте дівча, що часом мусить поступатися амазонці, бо... Та нічого- зате усе багатогранно і неодноманітно. :0)
Та це у кожній сім"ї "гар-гар" буває- головне, аби воно не було чорно - енергетичним...а люблячи усі незгоди легко долати. Та що й казати: життя- незбагненно цікаве.
Знаєте, Василько, у житті потрібно встигнути зробити найважливіші речі, бо всього не переробиш. А головне- не вбити любов, бо ніщо так її не знищує і не випрубовує, як будні. Тому я закликаю недобачити недомитого посуду, невипрасованої сорочки, не спотикатися на будь-яких дрібничках світу матеріального, а леліяти найголовніше... тоді і не треба ніяких перевтілень- тоді усе буде розкриленим.
Гарно, п Михайле! Слава Героям! Пригадалося як і я з тов Лева піднімалася на гору Ключ.Але мушу зауважити, що такі пісні треба зі смаком, відповідно до теми, виконувати- не бажано використовувати весільно-гуляльні заклики і т. д.
Моє шанування, Вікторе! Та яке там "ображайся", - я навпаки вдячна Вам за поглублене редагування- опісля цього мені спокійніше свої вірші у світ відпускати. Оте "МЕні - негайно прибираю- дякую!!! Щодо "тигриці", то це ж тільки образ у якому я часом себе відчуваю, коли доводиться перестрибувати прірви випробувнь, незгод, сварок і т. д. До речі, там про тигрицю не вказано, що вона через вогонь стрибає, а от,коли треба скелями дертися чи щось такого- то будь ласка....Тому, як на мене тригриця там логічно на місці, але мене цікавить щодо цього образу думка і інших читачів. ДУЖЕ ПРОШУ УСІХ ХТО БУДЕ ЧИТАТИ ВИСЛОВИТИ ІЗ ПРИВОДУ ЦьОГО СВОЮ ДУМКУ, БО ЯКЩО І СПРАВДІ ЩОСь НЕ ТЕ, ТО БУДУ ДУМАТИ КИМ ЩЕ ІЗ ЗУБАТИХ КИЦьОК МОЖУ БУТИ..:0) Вікторе, дуже рада Вам у мене на сторінці - щиро!
Гарний задум вірша:емоційний, динамічний.Хоча є моменти, які би хотілося дотягнути до загального приємного враження про твір. "Вона – (вогонь), якого нам так треба... Вона – (вогнем) веде, як Прометей, я би не повторювалася у слові (вогонь) Ось тут поправити б рядок:
"Сліпить і спалює один лиш її погляд" збитий ритм(більше складів, аніж треба! МОже так Сліпить іі яркий сміливий погляд"- це тільки приклад- щось таке пошукати тут приблизно....
І "І ніжний голос надає життєвих сил," теж збито ритм вірша треба щось таке : " і голос додає життєвих сил"
"І різко так міняється світогляд," - цей рядок не сприймається- нелогічно! Світогляд від таких речей не змінюєтья,він може змінюватися від пережитих ситуацій у житті, а від того, що ЛГ дізнався про вісутність крил,- може бути тільки або: розчарування, або здивування. Слово (взнаєш) - є таке слово, але дізнаєшся, звучить якось ближче по звучанню до укр. мови
"У світі більш нема таких світил!" - трохи не віриться у це.Та й порівняння з Прометеєм ангела- як на мене не є доречним.
А ось ці рядки:
"Окрилюють лише думки про неї, З-під ніг її здувати варто пил…" - дуже подобаються: гарно і образно! Як на мене. то треба доопрацювати і буде гарний вірш.
Прагну цілунків Росяних наче То-зорепади в тіло дівоче. Відаю точно: світ без любові прісний і темний, безсвітанковий. Піду на босо долі шукати, буду у неї чари вливати з паху любистку із різнотрав"я, з маків горіння сплету сама я диво- віночок, пущу на хвилі попід місточок. Поки я всилі Буду шукати золота в людях, в серці любові, смілості в грудях. медом наповню соти кохання. Дай Боже сили, дай Боже ждання! Ні, я не відьма- відаю многе... справжнє багатство- терні- дороги. Бо ,лишень що у борні здобуваєш- те -тільки справжнє- те- тільки й маєш!
Вікторівно, Ви ось пишите, що у Вас НОСТАЛ"ГІЯ за віршами писаними два роки тому. А у чому, властиво, проблема??????? Чому цо автори не хочуть чи не можуть викладати і тепер свої твори а "анумо"? Невже тільки одна присутність початківців (немає значення за віком) відштовхнула "старожилів сайту"? Чи не є це егоїстично? Чи, можливо, аби повернулися ті "удосконалені майстри", треба ,аби пішли звідси новачки? Я не розумію ходу Вашоіоь думки.Що треба, аби жити у мирі?