Кожен день ми самотністю зморені Хочеться "слова" простого і щирого Болями мрій і думками знедолені Хочеться затишку рідного й милого Рани не можуть зцілитись Важко нам жити молячись Та душа прагне окрилитись Серце - співати підводячись.
Гарний вірш, треба залишатись сильними і завжди, не жаліючи себе, допомагати іншим, а чи віддячать чи визнають поетом це вже менш важливе, головне це зцілення інших
Ого аж поринув у той ваш чудовий ліс. Тріщать дерева - музика лунає І гарно легко так стає в душі І Той оркестр ноти гарні знає Під них я і писатиму вірші...
За зміст величезна пятірка Нічого не зламає сильну духом, гартовану випробуваннями і істинно світлу людину, добро скільки б не терпіло від злих вітрів та все ж підійметься і тоді впаде все лихе... Лише форма вірша трошки не вдалася, але головне не форма а зміст, пишіть, відточуйте майстерність і все вдасця! Бажаю успіхів у творчості
Так ми всі різні і різні маємо душі, немає жодної однакової людини у цілому всесвіті, всі ми свого роду унікальні.... Але моральні цінності та істина спасіння ОДНА, тому нам потрібно правильно вибирати свій життєвий шлях... А вірш оригінальний, цікавий і багатогранний, проте мені важко було читати його...
Так все починається з малого, із струмка - ріка, із стежини дорога, із весни починається новий величний початок з нової сторінки світлого майбутнього... Нехай він завжди супроводжує вас, натхнення і фарту і вам бажаю