Дякую Вам Роксолано за швидке реагування, Ви вже, як "Анумівський спецназ"! Бачу я, що непорядок в останньому катрені, пів ночі нічого не можу придумати...може потім і прийде щось краще в голову, але наразі, напевно, залишу, як є, щоб не нашкодити!
Святкує світ. А чи ще прагне істин? Лежать у сховку розбрату ножі. Новий виток... Ми знову на межі. Чи вдасться нам це море переплисти?!.. - сильно!!!!! Вдасться! Обов*язково!
п. Наталю - вірш вражає своїм глибоким задумом....слів немає....
Як трунощі рішати, коли навколо ґрати? Не маю що казати...не жити...не вмирати... Лиш ґрати розламати, назустріч поспішати - лиш раз крило зламати - вже більше не літати
Маріє, певно, що не знаєш, Як боляче коли кохаєш І раптом пропадає все. І вже зникає сенс, щоб жити й ударів серця не злічити, і світ лиш сумніви несе!