За словами твоїми я чую лиш - ні - холодне. Хай вже буде і - ні - лише б голосу твого мотив... На обличчі твоєму усмішка це - літо спекотне! - Коли бачу її - в моїм серці, неначе, приплив...
Хто ж цей вирок приніс? - все життя невзаємно любити, - Не важливо! Аби лише блиск двох блакитних світил... Я любив, ти сміялась, але на сьогодні ми квити! На моїх горизонтах лиш тінь одиноких вітрил...
Лиш - прошу - не гони образ мій ти з думок весняних! Збережи й не забудь ти свій спогад про мене, молю... Не ховай любі очі, я жити не хочу без них! Я любив...ти сміялась...а я все ще й досі люблю...
|