На цю тему древні казали "Найстрашніший звір у світі, це- людина." Ваш вірш, пані Тамміла, торкається глибин поєднання людина- Бог-суспіство. Важко жити людині там , де нема такої єдності.
Деже вдалий дебют панно Роксано!Твір заслуговує похвали. Але, на мою думку, над ним траба трішки попрацювати, щоб додати більш вираженості сюжетної лінії. Якщо Ваша ласка, можете прислухатись до поради: Вже котрий день ідуть дощі,- то плачеш батьку, ти, бо в місті посмішок сумні тепер настали дні. І місто посмішок тепер змінило сміх на плач де було свято,- ходить смерь, сини в труні лежать. За волю Неньки і за мир лягли вони в бою. Не радощі вже нині там,- печаль у тім краю. Там місто посмішок в цю мить палає у вогні. Не посмішки, а плач і крик лунають ночі й дні. Творіть, Ви талантлива!
Роздуми мають філосоіське підгрунтя. Людина перестає бути "вівцею" тоді, коли вона становиться особистостю , опираючись при цьому на своє внутрішнє переконання і свій світогляд, а не продиктовані чи нав*язані кимось зовні.
Дякую Вам, пані Наталіє, за відгук та коментар.Справа навіть в незадоволенні нинішнім станом справ в державі, а в повній мірі неприйнятністі здоровомислячою людиною тих нинішних пірамід апарату примусу, що називається дерхавою.Вони давно вже перестали бути такими, стали засобами бізнесу, корупції,особистої наживи.Що робити? Допомогати їм багатіти і віддявати за це життя людей котрі від цієї "держави" нічого крім злиднів не мають? В повітрі пахне трейтій Майдан...Заходьте ще, буду радий.
Дякую Вам, пані Ірино за відгук та коментар.Нинішній "лідер" не набагато кращий за попереднього.Бізнес з одного боку і порядність, державніть,патріотизм з іншого,- речі несумістні. Україна вже мала в своїй історії магната-олігарха Скоропадського.Що зцього вийшло.Історія вчить нас тому, що вона нікого не навчає.Людство робить одні і ті ж помилки і продовжує їх повторювати.Заходьте ще , буду радий.