Дякую, друже! Ніколи не зневажав чужої думки. Завжди все осмислюю. Але цей вірш аж 1988 року, з першої моєї збірки. До нього вже звикли такого. Перечитував, бач, поманив він своєю якоюсь простотою. Я й подав ради експеременту. Наснаги!
Як Вам сказати?.. Можна було б "навести глянець"... Але тоді зникає експресія та неповторна первинність. Це моя думка. А в сучасній поезії "жорсткість" необов'язкова. Для мене - і слава Богу. Бо - це вже мій почерк. Дякую Вам за добрі слова!
Дякую Вам щиро! Дуже люблю читача!Але все-таки залишу за собою право вибору форми подачі. А русизмів нема - зазирніть у "Великий словник української мови" - є степовий діалект.І слова ці повноправно існують в українській мові, як в російській - "хата", "цяцька" і т.п. Гадаю діалект цей має право на вжиток, як і галицький, поліський чи ще там-який. Примусив же ось Мідянка визнати свою "луйтру"... Мій рід ні чим не гірший!Тут же Вам і відповідь про наголоси та "скорочені" закінчення. Щодо "тьми" - і не дбалось аж про таку точність, бо в українській мові "тьма" - це просто синонім "багато-пребагато". Щастя і весни квітної Вам!
Дякую щиро, друже! Щодо вірша... Один мій товариш нещодавно сказав: "Такі вірші пишуться крізь нас!" І без всяких "наче". Давно вже у мене таке відчуття. Зі святами Великодніми! Фарту і гарту!
Дякую красно Вам за відгук! Нічого, що вірш дався в розумінні складно, зате, гадаю, висновки запам'ятаються. Все то від того, що, очевидно, Євангеліє Вам читалося не рідною мовою - багато колись не зрозумілося, багато пропустилося... Щастя Вам! Зі святами Великодніми!
Дякую за відгук! Я й думаю позитивно, і "пашу" на ту майбуть, як проклятий, але ж від минулого не відкараскаєшся, і мусиш хоч інколи осмислювати себе, такого-перетакого.
Дякую Вам за підтримку і за оцінку (може, й аж надто?) мене і моєї творчості. Не втримався, бачте... Випала хвилина, то й заскочив-таки на сайт. Час-від-часу намагатимусь тут бувати: буття в "реалі" зараз відбирає всі сили.
Братику, слава Богу, що не можеш погодитися іще з багатьма рядками. Попереду у тебе набагато довша дорога, ніж моя. А це нотатки того, хто був далеко, дійшов до краю світу, зазирнув у прірву, побачив пекло, відсахнувся... і повернувся до... розбитого чогось-там. Це вірш для тих, кому трішки за 50. Це драма мого покоління. Щасти тобі!
Дякую! Але мені і так все подобається. Ненавиджу прилизані вірші, як зрештою і все прилизане до фальші. Хай уже краще залишається енергетика, рух, філософія - все те, що меркне за "правилами" 19 століття.
Нещодавно вичитав у когось "поети - невизнані законодавці світу". Здається, наше сприйняття світу залежить від того, на якому з двох останніх символів ми ставимо наголос... А вірш прекрасний!