Вже Ви не перші пишете такі слова і ваша біль вже не нова, бо Україна, як малее те дитя, сміється, плаче, або вередує по ночам..... Життя таке буде завжди .. Темне і біле не зникає...
Апелювати до кожної душі не вийде, бо є свої і чужі по духу..... Бісер теж можете розкидати перед...., та буде байдуже... Шукайте споріднені душі, їх мало, але Вам буде досить. Людей, які завжди мовчать, я не люблю - боюся, бо в них живуча темнота,- із острахом дивлюся....