ЗРОСТАЄ ГУЛ, ЩО ГНІВ НА СИЛУ ТРОЇВ

ЗРОСТАЄ ГУЛ, ЩО ГНІВ НА СИЛУ ТРОЇВ

Зростає гул, що гнів на силу троїв,
Вина чия тут треба розібраться.
Хто же ту печаль ту наругу скоїв,
Кого із них зробити винуватця.

Усіх схопити в мури поховати,
Сказала думка наймана вражина.
Вона так хоче неньку рятувати,
що все суття загнала на чужину.

На горі отці, пузиряться, смердять, 
Свої світи руками охопили.
Казну схопили, так поїдом їдять, 
Себе богами в біса назначили.

На нього моляться, лобами б’ються,
За що і хто, те моління оправда.
Від низин болі всі до них вернуться,
Нехай їхній біс потворний зарида.

Велике важко бухало на троні,
Тікає з криком без волі напростець.
Сиділо лячно в біса на поклоні.
За його причастя, з лихом на вінець