Дуже гарний, по - українському добрий і оптимістичний вірш... Поет пише емоціями.. Та, знаючи психологію і слабкість людини може буди зовсім по-іншому. Але останнім часом радію, що стає більше людей , які славлять Україну....
Бог - є любов і премудрість... Це тільки ми, самі, наносимо рани -гріхи, які виливаються у хвороби, війни, горе... Нас оточує тільки те, що ми заслуговуємо.. І кожному по заслузі.... І тільки блажені, Бога повірять і доказів не потрібно.. Біси вірять теж у Бога, але ж яка у них дорога?.... Людина найсправді горда, бо часто бачить недоліки інших, говорячи при цьому, що це сусід гад, а я хороший...
Так, добре там, де наша країна... Ми ніде , нікому не потрібні... Краще вже дома... От тільки, як для мене образ дуба, солов"я, не нові... Дуже часто використовують це в поезіях, аж занадто.... Не ображайтеся, пані Наталя...