ТРИ МАТЕРІ
Товчеться баба цілий день у хаті Серед мисок цеберок, чавунів, А перед сном благає Божу Матір, Щоб захистила всіх її синів: Бо молоді... не все ще розуміють, А так багато у житті халеп. Здійсни, Пречиста, материнську мрію, Не допусти, щоб скоїлося зле. Поклони б'є негнучою спиною, А на коліна ставши, аж тремтить, Та мертві не піднімуться із гною, Молитва юх уже не захистить. Загинули усі, а як так сталось, Про цеє мова довга і сумна. В сліпі віконця заглядає старість, А з рідних поруч жодного нема. Коли б ще ближче їх були могили, А то ж далеко, як і досягтись, І діточок малих не залишилось, По кому б їй старій було пектись. Така вже нас оточує сучасність – Сплітіння воєн, грізних катостроф. Одні хрести ще не встигають впасти, Як інші тягнуть до нових Голгоф. Сама, мов билка, притулилась в хаті, Пекуча пам'ять серце обпіка, Та їй вночі явилась Божа Матір З маленьким Іісусом на руках. - Поглянь - живий, і всі твої живії, До тебе йдуть усі твої сини, А з ними радість, втіха і надія... Всміхнулась баба: - Правда, це вони. Прокинулась, а муки вже немає, Пекуча пам'ять із душі пішла. Пречисту Матір Божу прославляє І, мов на свята, хату прикраша. . Підлогу миє, двір мете старанно, Йде до людей і всім розповіда: - Повернуться от-от сини жадані Від мук колишніх жодного сліда. А люди їй кивають головами... Так рік мина, і другий рік мина. Йдуть від синів листи і телеграми, Їх з радістю отримує вона. Неправда й правда - суперечка давня, Я б не стрявав до неї навмання. Як правда зла, я не за тую правду, А за неправду, як свята вона. Живе старенька, порається в хаті Серед мисок цеберок, чавунів, І перед сном благає Божу Матір, Щоб захистила всіх її синів. А Матір Божа - серце ж не із криці, У час, коли та стомлена дріма, Виходить із окладу до світлиці Та й молиться за неї крадькома. Цілить її натруджені долоні, Нагойдує примари світлих снів. Дві Матері скорботні, дві мадонни, Недолею позбавлені синів. І я молюсь, хоч зовсім і не вмію, Зате від серця всі мої слова: Здійсни, Пречиста, материнську мрію, Нехай, хоч в снах, все рідне ожива. Чого ж мені в майбутньому чекати, Як забувать, щоб серце не пекло? Болюча пам'ять, нескінчені втрати, Чи буде щось, чи може все пішло? . Життя, мов злива, в землю пролилося, Вечірні зорі пригасила тьма, У сивині, мов в інії, волосся, І матері моєї вже нема. Не заховатись в неї від буденних, Мізерних справ, її вже не піднять. Лише в душі і спогадах щоденних Я можу образ матері плекать. Проміння сонця на підлозі хати, І баба знов розказує мені, Яка до неї добра Божа Матір, А Матір Божа дивиться з стіни. Нехай вже так, як є кого благати, Три матері віднині в мене є, Одна в душі, на небі друга матір, А третя молока мені дає. П'ю молоко, вона сідає поруч, Цвітіння вишні прямо у вікні. - Спасибі Вам! - І Вам, за вашу поміч... З-під зморшок очі, теплі і сумні. . 1985-1996
Додав: вершник (18.04.2012)
| Автор: © ЮРІЙ ІВАНОВ
Розміщено на сторінці : Вірші про жінок
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте :
Переглянули твір - 2779 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 4
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
ruhlyvy : Кожне слово в цьому тексті - гірке, але повністю правдиве! leskiv : Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.
leskiv : Оптимістичний, життєстверджуючий вірш.