а осінь то час неповторно- космічний, злетіти примусить івпасти вразливо, поезія,злива - і ти вже щасливий, кохання пробуджена мить неповторну і музика чутна, вже грає валторна, поезіє, чудо осіннє мажорне
правда Ваша)))))):up: щастя не линяє, ну, ви що,їй Богу, он уже чарівність втрачена потроху, вже повніша жінка, борщ не той зварила, вже забуті крила, в сінях приліпили, бо літати поряд ну таки марудно...
забуваєм, люди, тільки в хвилі судні, раптом кажем літо, а воно... злетіло
власне така була мета, хоча ця кінцівка має вже кілька різних варіантв оформлення, проте, все,і отой діалог, це все на цей фінал, зміст якого не змінився навіть від зміни слів.дякую щиро