В вікно вже стука прохолода, Не промовчить моя свобода, Відчинить двері, сумку в руки: - Агов, красуню, що то буде? - -А що, - мене вона питає, - Ти не зібралася, згорає Останній спалах, осінь кличе, Чекаєш, як уже замжичить В душі льодовими краплинами, Як згіркне доля вся полИнами. Як кетяг із калини стане, Неначе гілля чорне в ставі, Як Україну вкриє морок? Запам`ятай, життя надії Не смієм загубити в мріях.
12.09.2012
|