ЗЛІТАЙМО У НЕБО !
Ввійди в мою душу! Вона ж бо – мов дерева тінь,
В якій Ти у спеку знаходиш жадану
розраду.
Забудьмо печалі, слід зрад залишився позаду,
Давай милуватися
разом ясним зорепадом,
Купатися в росах,
вдихаючи дикий полин.
Злітаймо у небо! Не
нарізно – спробуймо вдвох,
Тримаючись тільки за
руки чи крила незримі.
Я – вітер у полі, я – воля Твоя незборима,
Я – музика сфер, що Ти виплеснеш завтра у риму,
Я - сон просто неба,
що тихо нашіптує Бог.
Зцілю Твоє серце
пречисто-цілющим дощем,
Що рани минулих утрат
і печалей всіх змиє.
На наших стежках вже
зневір не клубочаться змії,
Не Ти і не Я, бо віднині у Всесвіті МИ є -
Готові до злетів, нових перероджень й прощень...
Я вірю - є МИ! Бо у
ВЧОРА – зачинені вікна,
Вітрища сум'ять у які
не навіють жалів.
Тягар від розлук, що минули, давно перетлів,
І я - мов землиця в одвічному прагненні злив -
Чекаю на весну…
Душа
воскресати вже звикла!
| 
у Вас 
3
