Інкрустована в повітря і просякнута бажанням,
Карма осені бездонна проростає в зорепад.
Заколисана у вітрі, в потаємних пориваннях
Нас тримає у полоні, в лоні зваби і принад.
Карма осені наситить за піснями спраглу душу,
Що лунають в піднебессі в хорах янголів ясних,
І просіє біль крізь сито вічних істин невмирущих,
І стежками одкровення з нами вирушить у сни.
Карма осені крізь вени протікає всюдисуще
Духом Всесвіту інерцій, дух наш зваблюючи вдаль.
Відімкни у серце дверці - хай проникне осінь в душу
І загоїть стигми серця, хай розвіє всю печаль!
| 
та
у Вас 
1
