Сподобався вірш ліризмом, гарною українською мовою, щирістю. Звичайно, пані Тамаро, 15-літні дівчатка так ще не пишуть. Їм все це треба ще відчути і пережити. Рада бачити Вас на нашому сайті.
Не бачу тут ніякого негативу. Це - крик душі українця, який бачить стан справ з рідною мовою, в тому числі і на поетичних сайтах. На англомовних сайтах люди й досі не знають, що є така мова- українська. Пояснюєш. А вони дивуються. Добре, що вже знають, що є така країна - Україна. А хотілося б, щоб не просто знали, а шанували. Та "дай боже нашому теляті та вовка з"їсти." А пан Станіслав правий щодо мови. Патріотизм, він не в словах ховається, а в справах відображується. Ну, це лише моя особиста думка.
Дякую, пане Станіславе, за Вашу активну громадянську позицію тут, на цьому сайті. Я поділяю Ваші думки та сподівання. Прошу Вас продовжувати друкуватись на сайті і не зважати на панів типу Костинського, який є провокатором і поводиться досить зарозуміло і ганебно на цьому сайті. Ми, українці, не повинні піддаватись на провокації всяких там проплачених ворогом панів, які продовжують своїми діями розвалювати життя в Україні, в тому числі і світ української поезії он-лайн. Я вважаю, що в Україні повинно бути багато сайтів, де друкуються твори українською мовою, але ці сайти не повинні створюватися "під копірку". В кожного сайту має бути свій поетичний дух. Я б, може, не заходила на Вашу сторінку і не коментувала Ваш пост,оскільки тут вже розписався і встиг нагадити пан Костинський, але я просто хочу підтримати Ваш поетичний дар і Ваш бійцівський дух. Так тримати, пане Станіславе!